Доктор технічних наук, професор кафедри автомобільних доріг та мостів Інституту будівництва та інженерних систем Ярослав Бліхарський належить до тих особистостей, які формують обличчя університету. Нещодавно талановитий політехнік ввійшов до рейтингу найвпливовіших учених світу.
– Ярославе Зіновійовичу, як розпочався ваш науковий шлях?
– Свій науковий шлях я розпочав ще під час навчання на бакалавраті в Інституті будівництва та інженерних систем Національного університету «Львівська політехніка». На третьому курсі я став допомагати магістрам та аспірантам провадити наукові дослідження. Разом ми досліджували міцність залізобетонних балок, підсилених бетонною обоймою, за дії навантаження різного рівня. Так я набув першого наукового досвіду. Після завершення навчання в Інституті будівництва та інженерних систем Національного університету «Львівська політехніка» вирішив вступити до аспірантури. Сьогодні можу впевнено сказати, що мені подобається те, що я роблю. Я працюю в лабораторії, проваджу наукові дослідження й ділюся своїми знаннями з талановитою молоддю. Тож я радий, що пов’язав свій життєвий шлях із наукою.
– Чому ви обрали саме Львівську політехніку?
– Львівська політехніка – впізнаваний бренд. Я завжди хотів працювати в рідному Львові. Тому й обрав Політехніку. Навчаючись у Львівській академічній гімназії, я добре опанував математику. Вважаю, мені дуже пощастило, що цей предмет викладала саме Ганна Андріївна Гладунська. Вона доступно пояснювала кожне завдання. Знання, які я здобув у гімназії, часто допомагали мені на парах із вищої математики в університеті.
– Що вас надихає в роботі?
– Будівництво – це насамперед практична спеціальність. Під час навчання в університеті нас часто залучали до виконання певних робіт з обстеження будівель і споруд. Мабуть, найбільша любов до обраної професії в мене з’явилася тоді, коли я побачив реальні промислові об’єкти. Також надихають наукові дослідження, які я проваджу в лабораторії. Саме практичний досвід дає мені найбільше задоволення від роботи. На моє переконання, в житті варто братися лише за ті справи, до яких лежить душа.
– Які можливості для молодих учених дають державні премії та стипендії?
– Державні премії та стипендії дуже важливі для науковців. Насамперед такі види заохочення дають молодим вченим стимул до розвитку та самовдосконалення. Стипендію від Кабінету Міністрів України для молодих учених я отримую вже вдруге. Щоб провадити наукову діяльність, завжди потрібні чималі кошти. Ці виплати дають змогу частково компенсувати кошти на наукові дослідження. Кожен учений знає, що це недешево. Також науковці часто потребують коштів на публікації в журналах, які входять до міжнародних наукометричних баз даних.
– Як розпочати наукову кар’єру? Що має знати молодий учений?
– Наша кафедра завжди залучає магістрів і бакалаврів до участі в наукових дослідженнях. Приємно бачити, як за якийсь час обдарована молодь демонструє свій прогрес у навчанні. Дехто з них навіть самостійно виконує частину дослідження. Мені подобається працювати зі студентами, які зацікавлені у здобутті нових знань. До кожного спудея треба знайти правильний підхід. Та головне, щоб вони виявляли власне зацікавлення до навчання. Адже працювати в галузі науки може той, хто справді її любить.
– Чим захоплюєтеся поза наукою і як зазвичай проводите вільний час?
– До вступу в аспірантуру я займався професійним спортом, а саме стрільбою з лука. Часто виступав на міжнародних змаганнях, щоправда, в межах України. Маю спортивний розряд «Кандидат у майстри спорту України». На жаль, мені так і не вдалося продовжити кар’єру лучника й поборотися за звання «Майстер спорту України», адже я обрав науку. До війни я частенько подорожував і намагався знаходити цікаві заняття. Маю надію, що невдовзі настане перемога, і життя кожного українця знову наповниться спокоєм та щастям.
