Днями ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало зустрівся з колективом будівельників, який брав участь у перебудові напіврозваленої споруди в сучасну стартап-школу. На цій зустрічі я відчув, що ректор глибоко шанує працю будівничих. Мабуть, це ще йде з дитинства. Разом із двома братами й мамою (батька тоді вже не було) Юрій Бобало брав участь у спорудженні хати у рідному селі Дунаєві. Усі допоміжні роботи хлопці виконували самі. А потім, вже у студентські роки, майбутній ректор був активним учасником будівельних загонів…
На вулиці Колесcи, 2, де розташована відновлена будівля, звертаючись до присутніх, Юрій Бобало почав з такої думки:
– Завжди, коли зустрічаюся з нашими колективами, кажу: «Шановні політехніки!». І до вас я звертаюся так само: «Шановні політехніки!».
У нашому суспільстві назбиралося чимало різного негативу. Не так часто випадає нагода привселюдно висловити слова щирої вдячності за добре виконану роботу. Це саме той випадок. Мені навіть важко підшукати слова, які були б гідні того, що ви зробили. Я бачив, як все розпочиналося, як то було важко. Спочатку був суцільний бруд, неймовірна пилюка. На цьому об’єкті працювали представники різних підрозділів – з відділу головного механіка, головного енергетика, автопарку…
Але найбільше труднощів випало на долю бригади відділу капітальних ремонтів. Я бачив, як ці люди настільки втомлювалися, що під час обідньої перерви лягали просто на підлогу, щоб перепочити. Ви мене не розчарували, і я вам безмежно вдячний. Усі, хто працював на цьому об’єкті, будуть премійовані. Ми могли б і раніше здати цей об’єкт, але найбільшим гальмом була система отримання будівельних матеріалів через так звані тендери. Це коштувало чималих нервів, зокрема проректору Володимиру Крайовському. Але ми були разом на всіх етапах будівництва – і ми перемогли!
Запитую ректора: «Я бачив, у якому темпі проходили роботи. Не знаю, чи можна тут вжити слово «штурмівщина»? Чи не позначилося це на якості робіт? Чи не будуть згодом «вилізати» різні огріхи?».
– Ні. Був відповідний технагляд. Усі ми бачили ставлення наших робітників до своєї праці. Це не просто ремонт, а євроремонт!
Розповідь доповнює проректор з навчально-виробничої роботи Володимир Крайовський:
– Я хотів висловити подяку Юрію Ярославовичу Бобалу за те, що на цій дуже непростій будові він завжди підставляв своє надійне плече. Попереду в нас іще багато роботи. Зараз повним ходом ідуть ремонтні роботи у корпусі № 20 на вулиці Князя Романа. Зачекалися ремонту декілька знакових аудиторій у головному корпусі, необхідно зробити ремонт санвузлів, виконати деякі роботи й у стартап-школі. Але це вже для нас історія. Саме цей унікальний об’єкт переконливо показав, на що здатний колектив нашої великої господарської служби.
