Бюро Sulyk Architects заснували у 2014 році Тарас Сулик та його батько Роман. Розташоване воно у Львові і втілює досконалі рішення у сфері архітектури, інтер’єрного й ландшафтного дизайну в Україні та за її межами. Бюро постійно веде пошук образу сучасної української архітектури, досліджує особливості географії, психології та динамічного стилю життя молодої країни, адже у світі без кордонів надзвичайно важливо розуміти свою ідентичність.
Тарас Сулик – випускник Львівської політехніки, а нині керівник, партнер і співзасновник архітектурного бюро Sulyk Architects. 29 березня у межах активної програми залучення випускників Політехніки Тарас відвідав університет, поспілкувався зі студентами і провів для них лекцію, розповівши про своє бюро та виклики, що поставали на його кар’єрному шляху.
Розпочав зустріч із цитування уривка з книжки «Чотири стіни та дах» Рейніра де Ґраафа, де автор розповідає читачеві про початок своєї кар’єри архітектора, про непідготовленість до роботи водночас із перекваліфікованістю в цій темі студентів, які тільки починають працювати. Тарас часто згадував про свої проєкти, які перебувають на різних стадіях реалізації, проводив паралелі з політичною ситуацією в Україні й на своєму прикладі демонстрував, як події в країні впливають на роботу архітекторів. Фахівець розповів про свої успішні й невдалі проєкти, про те, що з ними тепер, а також про нюанси побудови та труднощі, що постали перед архітекторами під час війни. Особливо захопливою була історія про те, як за неймовірно короткий час Sulyk Architects мало побудувати цілий хаб для розміщення ВПО на замовлення міської ради. Виникала безліч нюансів, які треба було взяти до уваги в бюро, одним із таких став матеріал – він мав бути водночас дешевий і надійний, а вікна будівлі мали бути непрозорі ззовні, щоб гарантувати переселенцям комфортне проживання, не забуваючи про приватність і захищеність від навколишнього світу та «зайвих очей». Також Тарас Сулик поділився особливостями роботи в бюро й порозмірковував про риси характеру людей, від яких залежить їх влаштування на роботу, що завжди перетинаються з професійними поглядами та мотивацією до спільної праці.
Друга частина зустрічі, як і планувалося, складалась із запитань студентів та відповідей на них, що можуть допомогти архітекторам у майбутньому. Тарас відповів на доволі багато запитань, зокрема й на те, як же заробляти в умовах, коли великі проєкти ще не готові, а, як влучно висловився студент, «мастити на хліб щось треба». Також було висвітлене питання презентації себе для замовника на об’єкті через доволі непрезентабельні умови, у яких доводиться працювати, про типи вбрання та про те, чому важливо зі собою мати ще одну пару черевиків. Доволі багато запитань було і про матеріали, які використовують для побудови макетів, що такі потрібні в цьому ремеслі. Запитань до Тараса Сулика було значно більше, ніж часу, який він міг виділити на зустріч, тож запитували лише найактивніші, що, однак, дало свій результат.
Фото Галини Кучманич
