На початку цього навчального року Інститут права та психології перейменували на Інститут права, психології та інноваційної освіти. Про інновації у педагогіці розповідає завідувач кафедри педагогіки та інноваційної освіти Юрій Козловський.
Педагогіку іноді ототожнюють із освітою. Однак педагогіка – фундаментальна наука, тобто наука про освіту. Натомість освітній процес дещо ширший. Він містить самовдосконалення та самоосвіту особистості, котрі і є основою сучасних інновацій.
Загалом педагогічний процес складається з цілей, принципів, змісту, методів, засобів і форм.
Ціль професійної освіти завжди спрямована на підготовку компетентного фахівця, але без постійного оноволення змістового і процесуального аспектів навчання компетентнісний підхід не буде ефективним.
До класичних принципів доступності, науковості, наочності нині доцільно додати інноваційний принцип самовдосконалення особистості.
Щодо змісту й обсягу знань професійної підготовки, то це глобальна проблема нашої освітньої системи. Хочу навести неофіційну статистику: лише 7% учнів і 11% студентів зберігають інтерес до навчання на час завершення навчального закладу. Можливо, розчарування пов’язане з пережитками радянської системи, коли студент поставлений у вузькі рамки навчального плану. На сьогодні дозволено 25% вибіркових дисциплін, але це не розв’язує проблеми: студент мусить скласти доволі значний обсяг навчального матеріалу, інакше його відрахують. У нашому університеті вже тривалий час існують повторні курси, які дають студентам шанс виправити ситуацію та продовжувати навчання. Зауважу, що в американських університетах тривалість навчання може досягати 10 років: студент має виконати свою навчальну програму обсягом 240 кредитів, а складати іспити в міру засвоєння знань.
Студентові можна дати дуже багато інформації, запам’ятає він її по експоненті. Але критерієм успіху є крива забування. Без активного використання інформація залишається у пам’яті зазвичай на рівні 20%.
Ефективним виходом із ситуації є інтегровані навчальні програми (так звана дуальна освіта, коли університет готує студента спільно з роботодавцем), тоді згадана крива або перейде в криву насичення, або почне зростати. Власне, на такий результат і спрямований компетентнісний підхід в освіті.
Водночас цей підхід дещо знівелював власне знання, які є фундаментом будь-якої освіти та й будь-якої діяльності людини. На жаль, засвоєнню знань на всіх освітніх рівнях приділяють недостатньо уваги. Хоча знаннєва парадигма освіти не є вичерпною, але є необхідною умовою подальшого розвитку освіти і фахівця.
В інноваціях ми звикли говорити про борди, дошки, чудодійні технічні засоби навчання, забуваючи, що серцевиною освіти є її зміст, а засоби його реалізування – важливими, але все ж підпорядкованими загальним цілям освіти. Іншими словами, ключовим є наповнення змісту, а воно часто губиться за зовнішніми атрибутами.
Чому нині говоримо про недостатній рівень підготовки випускників шкіл? Чому існує інститут репетиторства? Тому що учні просто не можуть засвоїти величезного обсягу знань, який передбачений навчальними програмами. Відтак проблема полягає не тільки в якості викладання, яка в нас, за оцінкою світових організацій, також є не на найвищому рівні. За даними Давоського економічного форуму, за якістю адміністрування освіти і якістю вчителя Україна – на 90-му і нижчих місцях серед 137–140 країн. Це проблема, яку треба розв’язувати.
Передовсім, треба розвивати критичне мислення у вчителів та викладачів. Так, їм важко щось змінювати в обсязі і змісті освіти, але позитивні зміни важливо починати зі себе. Наприклад, широкі можливості дають ділові та рольові ігри, контекстне та імітаційне навчання тощо.
Дискусійне питання щодо модульного навчання: ми вже від нього наче відійшли, водночас у світі до модульного навчання зараз повертаються. Можливо, більш ефективний модуль є не часовий розбитий, а власне змістовий. Низка досліджень підтверджують, що модульне навчання дає позитивний ефект.
Важливо позиціонувати вчителя не як одноосібного керівника, який має перевагу над студентом, а як людину, яка сьогодні знає більше і вміє передати ці знання. Якщо використовувати принцип партнерства – учень і вчитель чи студент і викладач, тоді зовсім по-іншому сприймається не тільки навчальний матеріал, а й виникає інша аура спілкування. У Польщі, в Німеччині, у Балтійських державах я бачив, що в них викладач – не хтось вищий, сильніший, кращий, а колега, який скеровує роботу студента. І ми мусимо долати старі уявлення і по-новому будувати процес спілкування.
Назву ще два важливі напрями реалізування інноваційних можливостей освіти на рівні університету: дистанційна освіта й дуальна.
Львівська політехніка перша в Україні почала готувати викладачів дистанційного навчання. У США таку форму навчання вважають найбільш дієвою.
Колись у радянській освіті переважав предметний підхід: вивчив – склав. Нині застосовуємо проблемне навчання: потрібно розв’язати проблему, працівник іде навчатися, тобто вчить саме те, що йому потрібно для виконання конкретного завдання.
Особливо така система поширена у сфері ІТ – метод проєктів. В ІТ-компаніях для розв’язання конкретних завдань створюють групу з кількох осіб і призначають їм ментора. Він не дає їм фундаментальних знань, а скеровує на розв’язання цього конкретного завдання.
– Як поширити цю концепцію по всій Політехніці?
– Наразі більше працюємо з учителями. На базі лабораторії інноваційних педагогічних технологій на кафедрі створено Центр інноваційних освітніх технологій. І фактично всі технології (ІКТ в освіті, борди, гугл-сервіси і багато іншого) ми намагаємося впровадити для вчителів усієї України (минулого року в нас пройшло підвищення кваліфікації близько 600 учителів). Якщо раніше вони навчалися в нас за власні кошти, то завдяки ухваленому в липні положенню про підвищення кваліфікації, яке передбачає виділення державних коштів, розраховуємо, що наші інноваційні методи навчання приваблять ще більше охочих.
Ми побудували навчання так, щоб передати вчителям те, що потрібно їм. Скажімо, минулого року навчали вчителів працювати з мультибордами. Тут слід відійти від надто теоретизованих педагогічних принципів. Адже для впровадження в навчальному закладі інновації необхідна методика і відповідна технологія: як зробити це на практиці.
Для викладачів університету в наших найближчих планах – подати педагогічні аспекти щодо дистанційного навчання. Потрібні чіткі педагогічні орієнтири, як подати інформацію у віртуальне навчальне середовище, щоб вона легше сприймалася. Плануємо ознайомити з педагогічними аспектами одного-двох працівників кафедри: якщо їх це зацікавить, ми зробимо таке навчання масштабнішим.
Адже інновації в освіті – це не лише комп’ютерні технології (мультиборди, сучасні засоби навчання), а і зміст, і форми, і методи. А головне – особистість того, хто цю освіту отримує.