1 січня 2016 року вступила в дію зона вільної торгівлі (далі ЗВТ) між Україною та Євросоюзом. Її ідея – економічна інтеграція через спрощення торгівлі між сторонами, зокрема скасування митних зборів і кількісних обмежень у взаємній торгівлі. Про ключові моменти IV розділу Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, про можливості та виклики для України на цьому шляху – завідувач кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності Національного університету «Львівська політехніка» професор Ольга Мельник.
Виробникові
Доступ до найбільшого у світі ринку. Українські виробники отримують доступ до європейського ринку – із понад 510 млн. споживачів. Це можливо завдяки скасуванню або зменшенню експортних та бар’єрів. ЗВТ передбачає поетапне зменшення мит, що зокрема сприяє захисту нашого товаровиробника. Європейці себе захищають, встановлюючи тарифні квоти на імпорт певних товарів з України: відповідно до автоматичного принципу надання квот «перший прийшов – перший обслуговується» виробники отримують можливість використання преференційних мит, далі можуть експортувати і поза квотою, але вже за більшою ставкою мита.
У пошуку своєї ніші. У ЄС для України – це переважно продукція сільського господарства, як мед, зернові, борошно, ячмінна крупа, томати. За деякими видами продукції експортні квоти з року в рік швидко вичерпуються, наприклад, на соки та їхні концентрати (цьогоріч були використані за перші три дні січня), мед (квота незначна – 5 тис. т), пшеницю, кукурудзу. Натомість протилежною є ситуація зі свининою і яловичиною (не відповідає стандартам ЄС), спирт (через високий акциз у країнах ЄС), цукор (в Україні він дорожчий, ніж у ЄС). Не доводиться говорити і про експорт складної машинобудівної продукції, яка в основному не відповідає технічним регламентам Євросоюзу. Дбаючи про власний інтерес, ЄС все ж відкриває можливості для наших компаній. Так, ЗВТ передбачає принцип свободи заснування підприємницької діяльності: представники певних галузей з України зможуть відкривати бізнес в ЄС. Наразі це поштова та кур’єрська служба, фінансові й телекомунікаційні послуги; перспективи має й ІТ-сектор.
Модернізація. Підприємства, що хочуть вийти на європейський ринок, мусять перебудовувати застарілі виробничі потужності, модернізувати технології і т.д. Митні органи отримують повноваження видавати суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності сертифікат про походження товару EUR.1 (що дозволяє претендувати на преференційні мита), надавати статус уповноваженого (схваленого) експортера, що засвідчує відповідність підприємства встановленим вимогам, дає їм дозвіл здійснювати митне оформлення експортних операцій без отримання EUR.1. У цьому напрямі роботи однією з провідних, до речі, є Львівська митниця.
Чесна конкуренція. Покращуються умови для забезпечення справедливої конкуренції: ЗВТ передбачає взаємний доступ до держзакупівель, і Україна – єдина з країн-нечленів ЄС, підприємства якої зможуть брати участь у держзакупівельних конкурсах у ЄС. Наша система держзакупівель модернізується (восени ухвалено закон про державні закупівлі, створена система ProZorro). Процес гармонізації законодавства триває, він стає прозоріший – і це вже значний поступ.
На рівні держави
Малообіцяючий імпорт. Країни ЄС бачать в Україні потенційний великий ринок збуту для своєї продукції, але, зважаючи на низький рівень платоспроможності українців, очікувати істотного зростання імпорту не варто. Завдяки ЗВТ теоретично ми мали б отримати економію від імпорту товарів: мита знижуються або скасовуються на 97% всієї товарної лінії. Але це буде майже непомітно: по-перше, саме зниження незначне (на 3–5%), по-друге, його «з’їдає» девальвація гривні.
Зацікавлені, але обачні інвестори. Україна стає привабливішою для іноземних інвесторів, які у ній бачать великий потенціал (значні запаси руд, родючі чорноземи, високий рівень освіченості, ін.). Ведення бізнесу спрощується (Україна піднялась у Рейтингу Світового банку із легкості ведення бізнесу Doing Business), адже впроваджується система дерегуляції заснування підприємництва (це можна зробити в реєстраційній службі за кілька днів, з допомогою електронної документації і відносно недорого). Водночас стримуючими чинниками для інвесторів є складна система ліквідації, закриття і банкрутства бізнесу, загалом постійна економічна нестабільність в Україні, зокрема щодо системи оподаткування. Цікаво, що за різними економічними показниками у нас – все добре (не такий великий дефіцит держбюджету, або, як звітує уряд, позитивне сальдо торговельного балансу за минулий рік, хоч насправді експорт зріс через падіння імпорту), а тим часом рівень якості життя українців – дуже низький (доходи громадян збільшуються номінально, адже у доларах показник середньої зарплати нині – усього лише 180, пенсії – 50 $).
Через ЄС до …Китаю. За даними Світового банку, країни, які приєднуються до Євросоюзу чи до ЗВТ із ЄС (Польща, Словаччина, ін.), демонструють середнє річне зростання. Українська економіка змінює орієнтири: це вже не ринок Росії і суміжних із нею країн. Водночас зближення з ЄС може бути «трампліном» на міжнародні ринки, адже Євросоюз має ЗВТ з Азією, країнами Близького Сходу, а нині веде переговори щодо укладання відповідних угод зі США, Канадою.
Споживачеві
Незначне зниження цін. Європейські товари на полицях українських магазинів подешевшають, однак це буде не надто відчутно. Експерти також прогнозують активізацію імпорту т.зв. продуктів короткотермінового зберігання (риба, овочі, фрукти), але обвалу цін чекати теж не варто.
Гарантія якості. Серед плюсів, які несе ЗВТ, – безпека, якість продукції. Європейські товари часто набагато якісніші порівняно з нашими, водночас можна говорити про зростання якості української продукції, що, прагнучи зайти на європейський ринок, має відповідати визначеним стандартам, безпеці.
На нові робочі місця – з новими вимогами. Завдяки збільшенню іноземних інвестицій можна говорити про створення нових робочих місць. Присутність закордонних компаній в Україні сприяє й поширенню у нас європейської корпоративної культури (один з елементів якої, наприклад, не платити хабарі). Впливають і міграційні процеси: ті українці, що побували на навчанні чи роботі в ЄС і повернулись до України (хоч таких, маємо визнати, мало), намагаються вже тут впровадити тамтешні стандарти, зокрема і щодо оплати праці. Тож можна говорити про перспективу зростання середньої зарплати, збільшення добробуту українців.