Дослідження, розробки, винаходи. Усе це до снаги й представницям прекрасної половини людства – науковицям. Серед них і чимало львів’янок, одна із яких – Зоя Антонівна Дурягіна. Ця жінка – інженер-матеріалознавець, докторка технічних наук, професорка й завідувачка кафедри матеріалознавства та інженерії матеріалів Інституту механічної інженерії та транспорту Львівської політехніки.
– Кандидатська дисертація ще так пройшла: я, дівчинка, схожа на студентку, а захищає дисертацію. Ось так сприймали мене напівсерйозно. Коли я вже докторську почала готувати до захисту, то зрозуміла, що мужчини – доктори наук, вони на мене так скоса дивились, думали «ну що ти тут робиш, ну ти ж жінка, твоє місце на кухні». Ну так це було. Робота була виконана на рівні, й коли я захистилася, то мене одразу після того, як підтвердили ту вчену раду, в якій я захищалася, запросили як члена вченої ради, – розповідає свою історію Зоя Дурягіна.
Інженерія, запевняє науковиця, лише на перший погляд невідома загалу. Але, пізнавши її, розумієш, наскільки вона цікава та дивовижна. Раніше, пригадує жінка, їхня спеціальність мала саме жіноче обличчя. Однак тепер все кардинально змінилося. Хоча й не приховує, що чекає того часу, коли дівчата знову зацікавляться інженерним фахом.
– Матеріалознавство потрібно і хімікам, і будівельникам, і інженерам, і тим же самим лікарям. Це дозволяє робити літаки легшими, автомобілі економнішими, наприклад, операції робити без крові, тобто в такий спосіб, щоб це все через катетери, – каже Зоя Дурягіна.
Колись мріяла, зізнається Зоя Антонівна, стати медиком. Та все ж доля розпорядилася, щоб жінка пов’язала своє життя з такою серйозною професією.
– В процесі навчання, в процесі викладання різних дисциплін я зрозуміла, що дійсно ось так волею долі склалося, що моя медична мрія – вона відбулася. Тому що завжди, якщо деталь якась вийшла з ладу або зламалася передчасно, вона чимось хвора, треба діагностувати її, треба провести дослідження. А потім, коли ти всі ці речі збираєш докупки, аналізуєш, треба що зробити – призначити лікування, тобто виписати ліки, – усміхається Зоя Дурягіна.
Тож і вважає науковиця свою професію та покликання – бути медиком для матеріалів. За понад 30 років в науці за плечима десятки патентів та сотні наукових робіт. Зоя Антонівна певна: жінкам усе під силу, так уже вони створені.