Навчання за кордоном завжди було популярне. Українці часто обирають знані освітні заклади Європи й Америки, а чимало вступників-іноземців, навпаки, хочуть стати студентами українських вишів.
Вступна кампанія для іноземних студентів у Львівській політехніці триває від 20 серпня до 1 листопада. Сьогодні вже є 28 закордонних вступників на бакалаврат, серед них 6 – до Інституту архітектури, 1 – Інституту прикладної математики та фундаментальних наук, 1 – Інституту сталого розвитку ім. В. Чорновола, 1 – Інституту комп’ютерних та інформаційних технологій, 6 – Інституту економіки та менеджменту, 1 – Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки, 1 – Інституту хімії та хімічних технологій, 3 – Інституту будівництва та інженерії довкілля, 5 – Інституту інженерної механіки та транспорту, 3 – Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій.
На магістратуру вступили 27 іноземців. Серед них 5 – до Інституту архітектури, 10 – Інституту будівництва та інженерії довкілля, 1 – Інституту гуманітарних та соціальних наук, 1 – Інституту сталого розвитку ім. В. Чорновола, 3 – Інституту прикладної математики та фундаментальних наук, 4 – Інституту хімії та хімічних технологій, 1 – Інституту економіки і менеджменту, 1 – Інституту інженерної механіки та транспорту, 1 – Інституту телекомунікацій, радіоелектроніки та електронної техніки.
Вступники-іноземці діляться на дві категорії: ті, хто відвідував мовні курси Львівської політехніки й по успішному завершенню автоматично зараховані на перший курс; та ті, хто заповнював анкету, отримав запрошення на навчання та відкриту візу.
Поспілкувавшись зі студентами з інших країн, розпитала, чому вони обрали для вступу саме цей університет.
Джосіан Ішімве, Руанда
Джосіан Ішімве навчається на першому курсі в Інституті архітектури на спеціальності «дизайн». Дівчина родом з далекої Руанди, після школи приїхала до України й 9 місяців відвідувала курси вивчення української мови при Львівській політехніці.
«В Україні дуже добре, тут хороші університети. Я хочу стати дизайнером, це моя мрія з дитинства. Але моя країна дуже маленька, місто, у якому я жила, – теж. Ані факультету, ані кафедри дизайну ніде немає, є лише архітектура. Тому ми з батьками шукали в інтернеті різні освітні заклади за кордоном і натрапили на Львівську політехніку, яка входить до найкращих університетів Європи. Тепер я вступила. До Києва чи інших міст України я не хотіла».
Джосіан розповіла, що в Руанді люди зі сіл дедалі більше переїжджають у міста і турбуються про освіту. Її батьки залишилися в Руанді, але теж допомагають їй здобути освіту.
«Мої мама і тато не мають жодної освіти. У свій час вони не мали грошей на це, а їхні батьки не хотіли, щоб вони вчилися. Але тато й мама розуміють, наскільки важливим є добре навчання для дітей і мріють про найкраще майбутнє для нас».
Родина Ішімве немала: батько, мати, шість доньок та три сини. Старша сестра Джосіан уже заміжня й виховує власну дитину. Ще одній 19 років і вона їде вчитися до Канади, бо хоче стати дантистом. Вісімнадцятирічні двійнята наразі ще в школі: один з них мріє бути лікарем, інша – програмістом. Куди вступатимуть, ще не визначили. Щоправда у молодших більше часу для роздумів.
Сама Джосіан навчанням уже задоволена. Каже, що в перші дні в університеті добре порозумілася з викладачами, хоча говорити українською їй ще трохи важко.
Дівчина живе у гуртожитку й наразі сама. Хвилюється, кого ж підселять до неї. Джосіан навіть встигла знайти собі подругу. Каже, що та до неї дуже добра, завжди підтримує й має чуйне серце.
Де дівчина буде після навчання – невідомо.
«Я хочу стати найкращим дизайнером і в Руанді, і в Україні. Маю зробити це своїми силами. Ймовірно, що повернуся у свою країну після навчання. Хоча, якщо мені дозволять бути в Україні й продовжать візу, можна було б залишитись і тут. Тож час покаже».
Джафарлі Сабухі Джабраїл Огли, Азербайджан
Хлопець приїхав зі столиці Азербайджану – Баку. Каже, до нової країни переїжджати не боявся. Нині навчається в Інституті сталого розвитку ім. В. Чорновола на спеціальності «туризм».
«Мені подобається туризм, хоча вдома він не дуже добре розвинений. Тому я вирішив, що вчитимусь в іншій країні. Тут живе мій близький друг. Він і порадив вступати до Львівської політехніки. Трохи погуглив про цей університет, і ось я тут».
Минулого року закінчив підготовчий курс, де вивчив українську мову. Зізнається, що писати йому ще важко, але він усе розуміє й чудово володіє розмовною українською.
Батьки хлопця підтримали його вибір навчатися в Україні.
«Мій батько служив у армії в Івано-Франківську. Тому коли я сказав, що хочу вступати сюди, він лише зрадів. Мама теж підтримала».
Джафарлі Сабухі Джабраїл Огли ще не вирішив, чи у майбутньому повернеться до Азербайджану, чи залишиться в Україні.
«Насамперед хочу добре вчитися. А конкретних цілей перед собою ще не ставлю».
