Львівська політехніка упродовж усього свого існування була не лише важливим освітнім центром, а й провідною науково-дослідницькою інституцією, що активно застосовувала передовий міжнародний досвід та інноваційні підходи. Серед заслуг львівських політехніків, зокрема, розробки і популяризація засобу зв’язку, без якого важко уявити життя сучасної людини – телефону.
Винахід телефону можна порівняти з винаходом колеса: ніколи до того людство не мало змоги так швидко спілкуватися на великі відстані без обмежень. Перші згадки про винаходи, що були здатні передавати слова на відстань, походять ще з Х століття у Китаї. Але потрібно було ще 900 років, щоб вдалося створити досконалий прилад такого типу. Перший прототип сучасного телефону запатентував у 1876 році американський винахідник Олександр Белл.
Революційний винахід швидко дістався й Львова. За даними українських і польських дослідників, 7 жовтня 1877 року в Цісарсько-королівській Вищій технічній школі у Львові відбулася перша на теренах Австро-Угорської монархії публічна лекція із демонстрацією телефону. Зала головного корпусу була з’єднана двома мідними дротами з аудиторією будівлі хімічної лабораторії. В актовій залі Вищої технічної школи читав лекцію доцент кафедри теорії залізничного руху Роман Ґостковський (1837–1912), а в будинку хімії – доцент проєктивної геометрії, описової статики та будівельної механіки Бруно Абданк-Абаканович (1852–1900). Цікаво, що саме у цей час (6 вересня – 10 жовтня 1877 р.) у Львові відбувалася перша Крайова рільничо-промислова виставка, що зібрала кілька тисяч відвідувачів. Відповідно демонстрація телефону підкреслювала, що Львів не лише важливий аграрно-промисловий центр, а й завдяки Вищій технічній школі знайомиться з найновішими досягненнями у техніці.
Із постаттю Романа Ґостковського, який, до речі у 1897–1898 рр. був ректором Цісарсько-королівської політехнічної школи у Львові, пов’язаний і подальший розвиток телефонії. Зокрема, він спричинився до проведення першого у Європі телефонного концерту. 30 квітня 1881 року Роман Ґостковський спільно з інженером Генриком Махальським (1835–1919) провели публічну демонстрацію телефонного зв’язку між Львовом і Жовквою за допомогою телефонного апарата, сконструйованого Махальським, який у 1879 р. одним з перших в світі запатентував вугільний порошковий мікрофон. Ось, як описує цю подію львівська «Gazeta Narodowa»:
«Розпочалася розмова. Пан Махальський говорив із Жовкви. Кожне його слово, за допомогою туби, що розсівала голос, було чітко чути навіть у кінці великої зали. Тоді почувся жіночий спів «Якби ранковим сонечком ...», дзвінкий, чистий і гучний. Захоплена публіка вибухнула бурхливими оплесками, про що жовківську публіку повідомили по телефону. Після жіночого співу ми почули приємний тенор пана Мишуги (Олександр Мишуга – видатний український оперний співак), який заспівав романс з «Гальки» (опера польського композитора Станіслава Монюшка) – «Шелестять ялиці на вершинах гір ...» і, на прохання, українську баладу. Далі, без попередніх репетицій, був виконаний дует для двох чоловічих голосів, що теж удався знаменито. Голоси людей телефон пана Махальського передає точно. Постановки, здійснені у Жовкві, лунали у залі Фрозінну (залі ресторану у готелі «Жорж») так, ніби артисти співали в сусідній кімнаті. На завершення експериментували із флейтою та трубою. Музикант зіграв арію з «Пуританів» (опера італійського композитора Вінченцо Белліні); кожен тон було чутно повністю і чітко. Загалом, слід визнати, що апарат пана Махальського працював відмінно».
Перший у Європі «дистанційний» концерт, підтвердив, що телефон має велике майбутнє. Телефонні апарати Генрика Махальського були встановлені на Львівсько-Чернівецько-Ясській залізниці і того ж року на Міжнародній виставці електрики в Парижі були нагороджені срібною медаллю.
