Відмінника ІГДГ Львівської політехніки, четвертокурсника Михайла Павліва зацікавили грою у регбі його старші друзі, які вже цим видом спорту займалися давніше. Спорт, переконаний хлопець, сприяє дисципліні й організованості. Півроку він ходив на тренування, а потім став грати в основному складі львівського «Сокола». Через хорошу гру, добру фізичну форму й розуміння тактики гри ввійшов у молодіжну збірну України. Торік збірна Львівської області, в якій кістяк – політехніки, здобула перше місце на Універсіаді України.
– Михайле, де в Україні регбі розвинене найбільше?
– В Одесі і Харкові. У Харкові є професійна команда, гравці якої – основа нашої національної збірної. Вони чемпіони з регбі вже десять років поспіль. В Одесі є три команди – професійна і молодіжні. Київ, Рівне, Ужгород, Івано-Франківськ – теж регбійні міста. Львів же щороку конкурує за третє місце з Хмельницьким.
– Скільки у Вашій команді гравців, адже регбі різне?
– Ми робимо акцент на класичне регбі-15, а також – регбі-7. Регбі-7 – це не тільки сім гравців у команді, а й менше днів для визначення чемпіона, отже це менш виснажливо. А останні два роки практикуємо регбі-13 – воно менш розвинене в Україні, але тепер його розвиток набирає стрімких обертів. У ньому трохи інші правила, формування раків, аутів, хоч основа подібна до інших регбі. Тому той, хто грає у регбі-15, легко адаптується до нього. Торік і позаторік ми здобули в ньому друге місце в Україні і стали майстрами спорту.
– Хороший регбіст – це який гравець? Конкретизуйте.
– Регбі – силовий, контактний вид спорту і вимагає добрих фізичних властивостей, тим більше, що тайм триває 40 хвилин, а вся гра – удвічі більше. Важливий характер гравця, його вміння робити захвати, не боятися зупиняти супротивника важкої ваги на швидкості. Мусиш усі свої дії скеровувати на результат.
– Де усіх цих навичок можна набути? Має бути специфічна підготовка, потрібно додатково займатися боротьбою?
– Часто гравці, які приходять до нас, перед тим займалися боротьбою, тому регбі дається їм набагато легше. Багато гравців також є легкоатлетами, адже треба багато й швидко бігати. Але такі спортсмени мають перевагу лише в певному аспекті. Можна прийти і без підготовки – тренер, якщо маєш бажання, всього навчить. Крім цього, у команді завжди є підтримка – критика, похвала, підказки, як зробити ліпше. Тоді ти розвиваєш свої властивості рівномірно.
– У Вашому випадку як було – Ви починали з нуля чи мали якийсь спортивний досвід?
– Я раніше займався три роки футболом, тож добре бігав і мав добре розвинений удар по воротах. Щодо захватів, то спочатку не знав, як їх робити, але потім мене навчили.
– Так розумію, що в регбі найважливіше – це злагоджена команда. Як формується командний дух?
– Він формується насамперед під час тренувань. Сезон починається у березні, завершується в червні, згодом ми у роз’їздах з вересня до листопада. Коли ти стільки часу проводиш з людьми, разом святкуєш щось, гуляєш містом, тобі стають відомі всі їхні звички, і ті люди – ніби друга сім’я. Тож під час гри ти знаєш їхні дії наперед.
– Буває, що хтось не вписується в команду, має свої амбіції?
– Інколи хлопці або не витримують тренувальний процес, або з якоїсь іншої причини через місяць перестають ходити. Загалом же, новачок уже через півроку знає специфіку людей команди. Дехто, коли йде настанова на гру, хоче все зробити по-своєму. Проте згодом він починає розуміти, що не варто показувати своє «я», а грати так, як радить тренер. У командній грі кожен мусить виконувати свої функції, тоді й буде хороший результат.
Той, хто не знає правил, каже, що в регбі всі б’ються між собою. Хоч насправді це дуже ввічлива гра: коли ти лежиш на землі, жоден гравець з іншої команди не смітиме завдати тобі шкоди – повага до суперника понад усе. І нема симуляції травм.
– Попри те, що це командна гра, вона складається з окремих людей. Як Ви бачите, що в команді прогресуєте?
– У регбі буває так, що людина грає на одній позиції, а потім переходить на іншу. Але я проявив себе на одній – в рішеннях під час гри, побудові тактики. Коли ти дивишся на інших, старших гравців, то бачиш, що є ще чого прагнути й досягати, зокрема в техніці. Коли вивчиш пас, захват, удар, то їх ніколи не забудеш, як і їздити на велосипеді, а лише покращуватимеш.
– Як Ви дбаєте про свою фізичну підготовку?
– У міжсезоння маємо по три тренування на тиждень, а також важка атлетика й командно – кросфіт, у якому є і силова складова, і бігова. На навчально-тренувальних зборах зосереджуємося більше на тактиці, відпрацьовуємо разом аути, початкові удари.
– Регбі, мабуть, досить втомлива гра. Яким чином після неї відновлюєтеся?
– Так, виснажлива, опісля хочеться лише відпочивати вдома, і то довго. Після гри йдемо з хлопцями в сауну, там переглядаємо матч, в якому грали, й аналізуємо свої дії, помилки.
