Для сміливців немає недосяжних цілей. У цьому переконаний студент ІХХТ Данило Ковальчук. У складі баскетбольної команди «Львівська політехніка» талановитий хлопець з гордістю захищає честь нашого університету на спортивній арені. Про успіхи в цьогорічній суперлізі, навчання та амбітні плани політехніка – у нашому інтерв’ю.
– Чому ви обрали саме Львівську політехніку?
– Обираючи заклад вищої освіти, я звертав увагу на відгуки та рейтинг. На момент мого вступу Львівська політехніка перебувала у трійці найкращих університетів України. Цей критерій був для мене важливий. Мені завжди подобалася біологія. Тому я хотів вступити на спеціальність «біотехнології та біоінженерія» ІХХТ. Загалом я дуже задоволений, що обрав Політехніку. Тут я зустрів людей, які мотивують, підтримують і надихають на нові звершення.
– Які моменти студентського життя вам найбільше запам’яталися?
– На жаль, зараз ми навчаємося онлайн. Інколи мені бракує тих яскравих студентських моментів, які були на першому курсі. Разом з одногрупниками ми завжди весело й активно проводили час. Атмосфера навчання в університеті мені подобалася. Наші викладачі завжди намагалися зацікавити своїм предметом і зробити так, щоб ми здобували лише актуальні та потрібні знання.
– З чого розпочалася ваша спортивна кар’єра?
– Я почав займатися баскетболом у 9-му класі. Впродовж трьох років тренувався в ДЮСШ. Потім мій перший тренер порекомендував мені долучитися до баскетбольного клубу «Львівська політехніка» і грати за університет. Я подумав, що це чудовий шанс, щоб побудувати спортивну кар’єру. Мої перші змагання у складі баскетбольного клубу вищої ліги «Львівська політехніка» відбулися на першому курсі. У потрібний момент я закинув м’яч у кошик суперника. Успіх першої гри зарядив мене великою мотивацією. Щоразу, коли я виходжу на майданчик, відчуваю згуртованість команди та підтримку. Концентрація на грі й командний дух – це справжня запорука успіху.
– Що для вас найважче у підготовці до змагань? Як вона відбувається?
– Найважчими для мене є збори, які зазвичай відбуваються на стадіоні «Динамо» наприкінці серпня. Кожне тренування на стадіоні вимагає великої витривалості. Крім бігу, ми також інтенсивно тренуємося в залі. Вправи на витривалість завжди найважчі. Для тих, хто ще не звик до великих фізичних навантажень, це буде нелегко.
– Чи важко поєднувати спортивні тренування і навчання у Львівській політехніці?
– У мене ніколи не виникало з цим проблем, адже здебільшого викладачі лояльно ставляться до моїх тренувань. Вони розуміють, що я граю за збірну команду нашого університету. Я щиро вдячний їм за таку підтримку. Стараюся присвячувати час як навчанню в університеті, так і тренуванням. Гадаю, саме такий підхід допомагає мені успішно скласти сесію. Зазвичай тренування розпочинаються о 10-й годині, тож я маю змогу відвідувати першу, третю, четверту та п’яту пари.
– Яка ваша найбільша спортивна мрія?
– Я хочу потрапити до Євроліги та грати за збірну України з баскетболу. Зараз я на шляху до досягнення цієї мети. Найбільше мене мотивує бажання бути успішним у своїй справі. Хочу забезпечити гідне майбутнє собі та своїм близьким у рідній країні.
– Яку найціннішу пораду вам дав ваш тренер Ярослав Зубрицький?
– Найголовніша порада Ярослава Зубрицького – відвідувати всі тренування та викладатися на максимум під час кожного змагання. Він вчить нас ніколи не зупинятися на половині шляху, а тільки рухатися вперед. Я надзвичайно вдячний Ярославові Яремовичу за всі настанови та старання, які він вкладає в кожне наше тренування.
