Студенти Львівської політехніки розвивають та вдосконалюють свої вміння не тільки в освітній галузі, але й у спортивній. Навчаючись у різних інститутах і здобуваючи фах, вони також беруть участь у міжнародних змаганнях, виграють чемпіонати й суперкубки та отримують звання майстрів спорту.
Розпитаємо в них, чи легко поєднувати навчання і спортивну діяльність, які можливості для розвитку дає їм Політехніка та що можуть порадити своїм ровесникам.
Олег Легендзевич
Олег – студент 4 курсу Інституту економіки та менеджменту. В 11 років почав відвідувати ДЮСШ «Енергія», потім вирішив спробувати свої сили у великому футболі в школі ФК «Карпати». Після 11 класу повернувся у футзал, спершу грав на аматорському рівні, а потім потрапив до основного складу команди «Енергія». Саме з цією командою отримав перші перемоги й досягнув неабияких спортивних результатів.
«Ми виграли Чемпіонат України з футзалу, після цього я отримав звання майстра спорту, далі був Кубок України, Суперкубок, два рази наша команда вигравала срібло, також ми грали у Лізі Чемпіонів. Це був дуже насичений період і надзвичайно цікавий досвід. У 2018 році я їздив на чемпіонат світу серед студентів у Казахстан і ми також завоювали там бронзові медалі».
Олег розповідає, що завдячує Львівській політехніці не тільки фаховими знаннями, але й великою кількістю можливостей для ігрової практики. Особливо вдячний своїм викладачам, які підтримують його заняття спортом.
«З командою Політехніки я брав участь у різних студентських чемпіонатах, як обласних, так і всеукраїнських. Для молодого спортсмена це справді велика можливість, бо на початку кар’єри ти не отримуєш так багато ігрового часу на полі, щоб тренуватися на професійному рівні, але ж навички здобувати треба. Тому насамперед я завдячую університету своєю ігровою практикою та досвідом на міжнародних змаганнях. Адже з командою Львівської політехніки у 2019 році я їздив у Португалію на чемпіонат Європи з футзалу серед університетів і такий досвід є безцінний. Можу сказати, що головне – це нічого не боятися, адже при бажанні можна надолужити з навчанням».
Іван-Павло Мількович
Іван-Павло – 4-курсник Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології. У спорт його привели батьки в 12-річному віці. Тоді стрільба з лука була лише хобі, яке дозволяло цікаво провести час після школи, але згодом заняття настільки припало до душі, що думок, аби покинути тренування більше ніколи не виникало. За ці роки хлопець уже здобув досвід, відвідав десяток різних змагань та отримав не одну перемогу.
«Я брав участь у чемпіонаті світу серед юніорів, був на Кубку Європи, також на багатьох всеукраїнських змаганнях. До карантину в Політехніці відбувалися універсіади, а це дуже крутий досвід, тому від першого курсу я випробовував там свої сили».
У Політехніці навчалися й батьки хлопця, тому він також вирішив стати студентом саме цього ЗВО, а в майбутньому буде фахівцем із кібербезпеки. Сьогодні тренування забирають більшість часу, адже, щоб отримувати хороші спортивні результати, треба займатися практично кожного дня. Інколи одне тренування не припиняється впродовж 8 годин, проте Іван-Павло переконаний, що для улюбленої справи треба знаходити час.
«Якщо говорити про навчання і спорт, то насправді не все так складно, як може здатися. Викладачі дають мені можливість продемонструвати свої знання в інший час, інколи через змагання, навіть переносили іспити, тому без сумніву, я вдячний університету за таке хороше ставлення. А для себе, я вкотре переконався: якщо бажання є, то час і можливості також знайдуться».
Ольга Ількова
Ольга – студентка 4 курсу Інституту економіки і менеджменту. Дівчина вже більше 10 років займається спортивним орієнтуванням і має неабиякі досягнення. У 15-річному віці вона поїхала на свій перший чемпіонат Європи й одразу отримала майстра спорту, після цього вже тричі підтверджувала це звання. На чемпіонатах Європи посідала призові місця, а на чемпіонаті світу отримала п’яте. Всі ці змагання відбувалися в різних країнах: Італія, Іспанія, Естонія, Латвія, влітку Ольга збирається на змагання в Чехію, а в 2023 – у США.
«Спочатку я навіть не думала, що буду професійно займатися спортивним орієнтуванням, але зараз це вже набагато більше, ніж хобі. Хоча бувають думки, щоб все кинути, однак такі думки розвіюються під час тренування. Продовжую їздити на змагання, бо відчуваю, що мені це подобається. Тренер продумує мені завдання, а далі я тренуюся самостійно. Виконую програму зазвичай ввечері, після навчання й роботи».
Оля розповідає, що викладачі Політехніки дуже лояльні й чудово її розуміють, завжди цікавляться успіхами, розпитують про змагання й підтримують. Тому проблем із навчанням не виникає. До того ж онлайн-формат дає змогу встигати ще більше й поєднувати одразу декілька занять. Своє майбутнє дівчина хоче пов’язати все-таки з банківською справою, але радить кожному студенту розвиватися й поза університетськими стінами й обов’язково мати улюблене заняття.
«Зі свого досвіду скажу, що завжди можна знайти час для того, що ти справді любиш. Якщо чимось зацікавлений, то не складно знайти годинку-дві для цього заняття, адже студент не вчиться 24 години без перерви, тому я гадаю, що все можливо. До того ж мені здається, що, приділяючи час своєму хобі, ти також розвиваєшся».
Олександр Олеськевич
Олександр – студент 3 курсу Інституту економіки і менеджменту, а також успішний тенісист, який займається цим видом спорту від шести років. За його плечима членство в кадетських, юніорських та дорослих збірних, він неодноразовий чемпіон і призер найбільших турнірів України та Європи за різними віковими категоріями. Вже у 16-річному віці Олександр отримав звання майстра спорту, а сьогодні йому вдається поєднувати настільний теніс і навчання у ЗВО.
«Я дуже радий, що Політехніка дала мені можливість не закінчувати із спортом, а навпаки продовжувати займатися. Сьогодні я навчаюся за вільним графіком, для того, щоб не пропускати змагань і постійних тренувань. Паралельно живу студентським життям, здобуваю університетські знання. Від 1 курсу я почав виступати за команду Львівської політехніки в українській Суперлізі КЧУ і продовжую це робити дотепер. Завдяки Політехніці в березні 2019 року мені навіть вдалося побувати в Китаї у місті Шанхай на Всесвітніх університетських іграх».
Хлопець зазначає, що труднощів також не уникнути й до них варто бути готовим, проте здебільшого спорт і навчання можна поєднувати, треба лише навчитися грамотно планувати час і розставляти пріоритети.
«Буває по-різному, але я щасливий, що все-таки сьогодні є і студентом, і спортсменом. Не в останню чергу це завдяки викладачам, які мене розуміють та підтримують. А від себе можу дати невеличку пораду – з будь-якої ситуації можна вийти переможцем, якщо вірити в себе».
Варвара Ілляш
Варвара – студентка 2 курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти і вже 6 років вона професійно займається стрільбою з лука та навіть входить до основного складу збірної команди України.
«Спочатку цей вид спорту був для мене не більше, ніж хобі, але з часом я зосередилася саме на ньому. Зранку в мене пари, а після обіду 3–4 години тренувань і так відбувається 6 днів на тиждень. Часто трапляються виїзні змагання, тоді справді треба багато надолужувати у навчанні, але викладачі завжди йдуть мені назустріч. Ще на 1 курсі, я пояснила всім, що я спортсменка, маю певні досягнення, тому намагатимуся все поєднувати. Дуже рада, що мої викладачі ставляться до цього лояльно і сприяють тому, щоб я могла і вчитися, і стріляти. Мої тренери, до речі, також розуміють, що я вчуся й мушу цьому присвячувати час».
За 6 років професійного спорту Варвара має вже чимало досягнень, а цьогорічний сезон був для дівчини особливо успішний: вона отримала перші місця на чемпіонатах України, також брала участь у міжнародних змаганнях, які відбувалися на Арені Львів, і в них теж здобула перемогу. У серпні цього року їздила на чемпіонат світу зі стрільби з лука серед юніорів, який проходив у Вроцлаві. Участь у змаганні брали спортсмени із приблизно 60 країн, а команда Варвари посіла на чемпіонаті 3 місце. Дівчина зізнається, що сьогодні спорт є для неї дуже важливий, але пов’язувати з ним все життя не планує, тому хоче розвиватися у своїй професії та у майбутньому стати хорошим юристом.
Опановувати цей фах Варвара вирішила ще у 9 класі, потім довго обирала ЗВО, але все ж зупинилася на Політехніці. Дівчина каже, що чула від знайомих багато хороших відгуків про університет, процес навчання, міжнародну співпрацю, перспективи та можливості, які відкриваються після закінчення ЗВО, до того ж тут навчалася і її мама. Усім студентам, які також поєднують навчання зі спортом, радить ніколи не зупинятися, навіть якщо спершу нічого не вдається: «Бувають дні, коли я не встигаю взагалі нічого, особливо зараз, коли триває сесія і 24 години доби ніяк не вистачає, але попри це варто продовжувати докладати всіх зусиль і результат обов’язково буде».
Сьогодні всі ці студенти продовжують навчатися, жоден із них не покинув улюблене заняття, а їхній приклад та їхні слова тільки ще раз підтверджують, що можливо все, якщо цього дуже хотіти. Тому дякуємо їм за порцію натхнення й мотивації й бажаємо всім спортсменам Львівської політехніки тільки золотих медалей та якнайбільше найкращих оцінок.
