Карантин духовному життю не завада. Вже другий рік поспіль отець Юрій збирає молодь на каву у дзвіниці Студентського храму блаженного священномученика Олексія Зарицького. Докладніше про проєкт, духовні розмови та посиденьки читайте в нашому інтерв’ю зі студентським капеланом Львівської політехніки Юрієм Остапюком.
– Розкажіть, будь ласка, про проєкт «Кава з капеланом».
– «Кава з капеланом» – це наші традиційні зустрічі, які ми проводимо щовівторка. Кожен може прийти попити кави, послухати цікаву лекцію, навчитися чогось нового.
– Які теми зазвичай обговорюєте зі студентами?
– Сам захід поділений на блоки. Основна тема «ставиться» на місяць. Протягом цього часу ми розглядаємо різні підтеми. Наприклад, тепер обговорюємо тему «Шукач Бога», яка стосується різноманітних викривлень у духовному житті. А загалом говоримо не тільки про християнське життя, а й про суспільне, та все ж через призму християнських цінностей. Я стараюся відчувати студентів: на що вони націлені, які їхні думки, зацікавлення. Інколи буває й таке, що ми просто переглядаємо якісь фільми. Це вже за відчуттями.
– Якою є головна ідея заходу?
– Основна ідея цього заходу – якісно проводити час разом зі студентами. Нині ми здебільшого говоримо про саморозвиток, самонавчання, цілі, завдання людини в житті. А ще декілька років тому це були філософські зустрічі. Але слово «філософські» трохи лякало. Тому ми дещо переформатували цей захід.
– У чому полягає особливість «Кави з капеланом»?
– Сам формат «Кави з капеланом» є новим. Як священники, ми стараємося зробити так, щоб студент задумався, чому він християнин і в кого вірить. Але не тільки розглядаємо суху теорію, а й проводимо індивідуальні зустрічі. Якщо хтось хоче індивідуально зустрітися зі мною чи з іншим капеланом та обговорити складні питання, які непокоять його в цей момент, то він має таку можливість. У цьому полягає головна відмінність від наших інших проєктів.
– Чого ви навчилися, працюючи зі студентами?
– Я навчився бути для студентів. І йдеться не тільки про зустрічі. У мене багато друзів серед колишніх студентів, які вже випустилися, одружилися, охрестили дітей. Я навчився допомагати студентам, чути їх. А ще – не боятися бути молодим. Це ціле мистецтво. Адже до тебе приходять люди з дуже складними проблемами. Тобі довіряють. І ти вже спільно з ними розв’язуєш ці проблеми крок за кроком. Наше завдання у капеланстві не тільки духовний супровід. Я задумався про те, щоб і далі вчитися, тому що все змінюється. Потрібно не забувати, що наше завдання – бути біля студента.
– Чи плануєте у майбутньому створювати інші проєкти?
– Нині ми розвиваємо один проєкт, який має вийти на рівень міста. Через COVID-19 його формат обмежений. А також організовуємо школу, де розглядатимемо вже глибші питання особистісного розвитку. У майбутньому хочемо запустити проєкт для викладачів. На превеликий жаль, все це трохи зупинилося. Ми стараємося розвивати ті проєкти, що вже запущені. Гуртуємо студентів через Zoom та інші онлайн-платформи для спілкування. І запрошуємо лекторів, монахів, монахинь. Вони розповідають, як розвивається сучасна духовність.
– Які поради можете дати студентам?
– Передусім не втрачайте спокою. Ситуація з COVID-19 справді досить серйозна. Тож не треба цим нехтувати. Якщо йдеться про самоізоляцію чи обмеження, то весь вільний час можна використовувати на навчання та самонавчання. Це добра нагода для того, щоб зробити те, про що давно мріяв. Тепер досить часу, щоб спробувати втілити свої ідеї в життя.
