Змінити країну може кожен: львівські політехніки взяли участь у таборі  «Будуємо Україну разом»

Наталія Павлишин, тижневик «Аудиторія»
волонтери

Упродовж усього літа понад півтисячі волонтерів із усіх областей України та з-за кордону – зі США, Угорщини, Польщі, Росії допомагали відновлювати та розвивати міста у східній частині нашої держави. Табір «Будуємо Україну разом» Благодійної організації «Львівська освітня фундація» діє від початку воєнних дій в Україні. За час своєї роботи молодь зуміла запалити своєю ініціативністю величезну кількість людей різного віку і вселила в них упевненість, що все насправді можна змінити, якщо навіть рухатися малими, але послідовними кроками.

– За три літні місяці ми зуміли охопити одинадцять міст. Розпочався табір «Будуємо Україну разом» зі Слов’янська, Костянтинівки, Краматорська на Донеччині, невдовзі –Сватове, Сєвєродонецьк на Луганщині та ще багато інших, завершився на Львівщині – у Червонограді. В кожному з міст наш табір тривав два тижні, – розповів активіст організації Любомир Лещук. – Всюди ми допомагали покращувати житлові умови потребуючим сім’ям, воїнам АТО, організовували громадський простір, залишали подарунки для міста – мурали патріотичного характеру, вірші на стінах.

Як розповів активіст, не завжди було легко порозумітися з місцевою владою і навіть із мешканцями. Часто люди не вірили, що молодь може просто так, безоплатно працювати для того, щоб покращити умови їхнього життя.

– В кожному місті були свої особливості, труднощі. Наприклад, в Сєвєродонецьку нам не вдалося налагодити співпрацю з місцевою владою, натомість активно допомагали підприємці, в Маріуполі були конфлікти з владою і місцеві мешканці не цілком нас розуміли. Навіть у Червонограді, де, здавалося, все мало б бути добре, наших волонтерів заселили в приміщення, в частині якого не було ні води, ні світла. Тобто проблеми були всюди, але різні, – додав мій співрозмовник. – Хоча всі негативні моменти перекривали добрі емоції і енергія, якою заряджалися під час роботи, коли бачили, що змінили чиєсь життя на краще, розуміли, що наша допомога потрібна. Наснаги до роботи додавало й те, що чимало місцевих мешканців нам таки допомагали, а для цього відпрошувалися з роботи, брали відпустки. Тобто ми бачили віддачу від нашої роботи і розуміли, що вдалося досягти головної мети – запалити людей до дії.

Для третьокурсниці Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки Ілони Шевчук участь у таборі «БУР» не перший досвід волонтерства, але, як наголосила дівчина, – найкращий.

– Я надзвичайно задоволена, що була частинкою цього масштабного проекту. Я мала чудову нагоду не лише допомогти людям, а й відкрити для себе іншу Україну, зокрема в Костянтинівці та в Маріуполі. В Костянтинівці ми реставрували три парки. Один із них належав заводові, що зараз уже практично не працює, і був особливо занедбаний. Тож, коли ми його відновили: встановили сцену, лавочки, прибрали повалені дерева, організували там вечірку і перегляд фільму під відкритим небом. Ми не сподівалися, що буде таке зацікавлення людей. На перегляд стрічки прийшло майже дві сотні мешканців і для них це справді була масштабна подія, бо місто досить занедбане в культурному плані, – наголосила Ілона Шевчук.

Надалі табір «Будуємо Україну разом» розвиватиметься і географічно, і масштабно. Молодь уже зараз має багато ідей для розширення своєї діяльності та цікавих проектів.