Призерка обласного етапу ХXIV Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика, студентка Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки Евеліна Соколенко (диплом ІІ ступеня) поділилася враженнями про конкурс.
«Мені пощастило взяти участь в Міжнародному конкурсі з української мови імені Петра Яцика. Це не перший мій досвід, я вже неодноразово брала участь у такому заході, тому заохочую до нього. Не потрібно сумніватися у своїх силах і думати, що в мене нічого не вийде. Гарний результат, без сумніву, підвищує і самооцінку, і впевненість.
Цього разу завдання для мене були складнішими і деякі навіть видавалися новими. Наприклад, було завдання, у якому треба було від назв українських міст утворити назви їхніх мешканців, при цьому йшлося про деякі перейменовані назви, а саме: якщо раніше місто називалося Кіровоград, то зараз – Кропивницький. На мою думку, таке завдання є цікавим і пізнавальним, бо одночасно перевіряє обізнаність з мовою та з сучасною історією України.
Ще одну цікаву закономірність я зауважила цьогоріч. На цей конкурс я сама ніколи не ходила: у школі – завжди з однокласницею, а цього разу – з одногрупницею. Хоч ми сиділи окремо, але якась моральна підтримка і розуміння того, що серед учасників сидить знайома людина також дуже важливо, адже не так страшно і вже менше переживаєш.
Сподіваюся, що Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика будуть проводити й надалі. «Мова – це душа народу, а народ без мови – не народ», – писав Володимир Сосюра. Я цілком погоджуюсь з його висловом, адже українська мова – це наша історія, наше минуле і майбутнє. Саме тому є необхідність у проведенні такого конкурсу, зокрема серед студентської молоді, оскільки він підносить престиж української мови, підвищує мовну культуру в молодого покоління. Маю надію, що з кожним роком учасників ставатиме щораз більше, кількість призових місць зростатиме в геометричній прогресії, а людей, які чітко усвідомлюють роль української мови у своєму житті, дорівнюватиме точному показникові населення України».
