Доцент кафедри автомобілебудування Інституту інженерної механіки та транспорту Львівської політехніки Роман Зінько разом зі своїми студентами вже не вперше бере участь у виставці «Зброя і безпека». Цьогоріч військові роботи політехнічної команди побували на XVI спеціалізованій виставці в Києві втретє.
Здавалося б, що представники кафедри автомобілебудування роблять на виставці зброї?
– 2014 року, коли почалася війна, я мав макет робота для дисертації, який гудів і трохи їздив, – жартома розповідає Роман Зінько. – Щоб зняти основні параметри для математичного моделювання, того було достатньо. На мене вийшли волонтери і поставили завдання створити робота-розвідника для фронту, який досліджував би місця, де могли би бути міни чи розтяжки. При бойовому зіткненні у такій ситуації перша людина неминуче мала б загинути. Крім цього, робот не піддається стресу, відтак можна знівелювати людський чинник. Маючи дослідний зразок, я виступав із доповідями в Академії сухопутних військ, там зацікавлювалися, але суто на деклараційному рівні.
Так само й на перший двох виставках до політехніків підходили, оглядали, запитували про моботів (мобільних роботів) – і на цьому все. Тому, хоч Роман Зінько цінував можливість для студентів відточити вміння спілкуватися з потенційними замовниками, часто англійською мовою, все ж спочатку доволі скептично ставився до своїх поїздок туди:
– Зазвичай 90 відсотків тих, хто підходить, – це так, поговорити. Але на цьогорічній виставці нашою розробкою зацікавилася делегація Міністерства оборони Бразилії, ми вже відправили їм пакет документів, так само відправили інформацію нашому посереднику з Києва для замовників зі Шрі-Ланки, Саудівської Аравії. Ще з двома учасниками виставки домовляємося, щоб розробляти однотипні блоки систем керування і відеонагляду. Це здешевить системи, їх виготовлення, експлуатацію та ремонт.
Делегація з Бразилії насправді шукала співпрацю зі серійним виробництвом. Ми були для них поза зоною уваги до моменту, доки не почали спілкуватися. Ми їм пояснили науково-дослідний аспект створення нових зразків техніки і як у цьому задіяна Львівська політехніка. Скажімо, робот-коректувальник для якісного виконання своїх функцій має одночасно близько підійти, щоб якомога докладніше обстежити свій сектор, при цьому він має бути непомітний, а ще точний, правильно передавати інформацію, але водночас дешевий. Це аналітичне завдання, тобто те, що ми покликані робити. Ми маємо розв’язати це протиріччя і зробити дослідний зразок, випробувати його. Зазвичай вартість одного кінцевого продукту – це десять попередніх проміжних.
Крім керівника, над розробкою роботів працюють магістранти Віталій Хома і Михайло Шевців, долучаються й студенти 3–4 курсів.
– Коли вступав до Політехніки, думав, що буду конструктором, займатимусь якимось автомобілебудуванням, – каже четвертокурсник Роман Кость. – Роман Володимирович показав, над чим вони працюють, зацікавив мене. І ось я вже презентував наші розробки на виставці в Києві.
– Нас починало буквально троє людей, – додає Віталій Хома. – Нині нас приблизно десятеро. У рамках нашого проєкту «Моборо» ми займаємося вже не перший рік проєктуванням, удосконаленням наших мобільних роботів. Нам як початківцям-інженерам потрібно мати чисто практичний досвід, який наразі Політехніка нам забезпечити не може. І тому ми стараємося переймати той досвід десь ззовні. Залучаємо до роботи студентів, які приходять на нашу кафедру – третій курс, четвертий. Тут я працював більше над проєктуванням, прив’язкою спроєктованих конструкцій до обладнання конкретної фірми. Четвертокурсники Роман Кость і Святослав Борецький та мій однокурсник Михайло Шевців безпосередньо працюють з елементами конструкції роботів, їздять на виставки на випробувальні полігони.
Щоб створити дослідні зразки, науковці шукають спонсорів, якісь деталі, агрегати купують самі, обмінюються з колегами, на щось їм виділяють кошти. Найчастіше купують комплектувальні на радіоринку, але не щось найдешевше, бо то гроші на вітер.
– Нинішній наш етап – машини дистанційно керовані, – розповідає Роман Зінько про актуальні дослідження. – Наступний – із використанням штучного інтелекту. Але робота програмістів дуже дорого коштує. Тому починаємо з ентузіастів.
Таким чином у лабораторії мобільної робототехніки є три машини (і до десятка їхніх попередників): гусенична машина «Єнот», невелика колісна машина «Унікубік» і машина-розвідник «Пластун». У планах – до нового року запустити у виробництво розвідувальну машину «Пластун».
