Дмитро Івченко – студент третього курсу університету, майбутній менеджер із питань зовнішньоекономічної діяльності. У мирний час він як голова профбюро ІНЕМ організовував різні інтерактиви, зустрічі для студентів і з ними. Вони весело та продуктивно проводили час, та зараз на часі інші пріоритети – допомога ЗСУ, тому з перших днів війни Дмитро спільно з однодумцями долучився до волонтерської роботи.
– Волонтерська діяльність для нас – це спосіб допомогти та бути корисним для нашої держави. У такий непростий час кожен із нас може вкласти щось для перемоги, а також своєю роботою надихнути інших на волонтерство, – розпочинає розповідати Дмитро.
– А як ви це поєднуєте з навчанням? Чи воно не відійшло на другий план? Якщо так, то як на це реагують викладачі?
– Спершу так і було, що навчання трохи «посунулося», проте зараз сесія, тож до волонтерства додалося навчання, адже освіта теж не менш важлива. Інколи важко поєднувати, але ти усвідомлюєш, що своїми вчинками наближаєш перемогу.
– Як ви розпочинали волонтерити? Що стало поштовхом?
– Наша команда активно волонтерить у гуманітарному центрі. Також студенти нашого ІНЕМу приєдналися до лав Територіальної оборони Львова. Знаєте, тут справа навіть не в рішучості, а в бажанні бути корисними і мати чисту совість, адже всі навколо розуміють, як важливо зараз об’єднатися, стати єдиними, коли маємо єдину мету – допомогти власній Батьківщині.
– Які найбільші запити отримує ваш штаб? Маскувальні сітки, медикаменти, харчі чи ще щось?
– Найважливіше – медикаменти. Це те, що справді важко знайти, але наші волонтери можуть все. Звісно, є потреба в харчах та засобах індивідуальної гігієни.
– Чи доводиться звертатися до інших організацій по допомогу?
– Допомога надходить до нас від небайдужих громадян, а також від людей з-за кордону. Окрема подяка – мешканцям Польщі – щотижня ми отримуємо безліч гуманітарної допомоги від них. Саме тому потреби звертатися в ті чи інші організації наразі не виникало.
– Можливо, ти можеш проаналізувати, скільки допомоги ви відправили та де буда найбільша потреба?
– Усе залежить від запитів. Зазвичай більшість допомоги відправляємо в госпіталі, центри переселенців та на передову. До прикладу, вчорашній запит мали від одного з центрів переселенців нашого міста.
– Як гадаєш, чи змінилося наше суспільство під час російсько-української війни?
– Впевнено скажу: так! Мене приємно дивує згуртованість, єднання та усвідомлення, що ми – сильна нація. Тепер кожен пишається, що він українець. І однією з перемог є те, що ми знищуємо російську культуру, яка, на жаль, була присутня в нашому житті дотепер.
