У попередній публікації, присвяченій спорудженню нової бібліотеки для Львівської політехніки, ми відзначали, що безпосереднє будівництво розпочалося 8 грудня 1928 року, чому передувало рішення Сенату від 20 березня того ж року.
7 лютого 1929 року відбулося перше засідання Комітету будівництва, на якому обговорювали загальні питання та кошторис будівництва. Однак вже у травні Міністерство публічних робіт у листі до ректорату вимагало роз’яснити статтю кустоша університетської бібліотеки Львівського університету Франциска Смольки «Про будинок Бібліотеки Політехнічної у Львові», яка з’явилась у часописі Słowo pokskie. Автор статті висунув низку зауважень щодо проєкту будівлі, зокрема критикував, що в плані відсутнє окреме приміщення оформлення абонементу та замалу, на його думку, кількість приміщень для розміщення керівництва і працівників бібліотеки. Однак у відповіді Міністерству політехніки детально пояснили, що подані у статті зауваження аж ніяк не є суттєвими, тож міняти план будівлі недоцільно.
У червні 1929 року представник III Департаменту Міністерства публічних робіт прозвітував про результати подорожі бібліотеками Німеччини, Бельгії, Швейцарії та Австрії. На підставі аналізу тамтешніх бібліотек було запропоновано ще раз переглянути проєкт внутрішнього планування бібліотеки Львівської політехніки. На що тогочасний керівник бібліотеки З. Цєхановський відповів, що заплановані просторі зали дозволять розмістити у них необхідний інвентар та встановити окремі відділи, розмежовані балюстрадами зі скляними віконцями, що дуже популярно в американських бібліотеках і сприятиме найкращому регулюванню внутрішнього руху користувачів та працівників бібліотеки. Однак вносити ці конструкції на плани бібліотеки додатково не потрібно, аби не затягувати будівництво.
У вересні 1929 року Магістрат Львова повідомив керівництву Львівської політехніки, що до каси міста необхідно оплатити 1224,71 злотих за включення будівлі до міської каналізаційної системи. Тоді ж було остаточно вирішено, що обігрів бібліотеки буде забезпечуватися з котельні машинної лабораторії. На 13 грудня 1929 р. ректор організував нараду для обговорення стану будівництва бібліотеки. На неї були запрошені: Павло Кшиворочка, інженер Генрик Остовський, інженер Тадеуш Добшелевський та професори Політехніки Казимир Бартель, Тадеуш Обмінський, Максиміліан Матакевич, Зигмунд Цєхановський та Роман Віткевич. 21 грудня 1929 року ректор Казимир Зіпсер надіслав Міністерству публічних робіт оновлений кошторис будівництва з врахуванням витрат на вже виконані роботи – загальна сума становила 1 240 000 злотих. Внутрішнє облаштування бібліотеки тут не враховувалось.
Впродовж 1930 року відбулися конкурси на виконання певних типів робіт у бібліотеці – так встановленням систем обігріву, вентиляції, водо- та газо-постачання займалася фірма Інженера Цєшліковському (Inz. Cieślikowski); проведенням електрики – «Кароль Домічек і Син» (Karol Domiczek i Syn).
25 лютого 1931 року ректорату було надіслано обґрунтований кошторис внутрішнього облаштування бібліотеки з детальними описами необхідних меблів та ін. спорядження на загальну суму 190 550 зл. Проте в цей час відбувалося певне уповільнення темпів будівництва, оскільки бракувало коштів. Але справу вирішила ще одна цікава подія. «Міжнародна федерації технічної та професійної преси» (заснована у 1925р.) вирішила, що у Польщі буде 2 бібліотеки Федерації для якнайширшого розповсюдження міжнародних фахових часописів – одна у Варшаві, інша – у Львові. Тож делегація професорів від Львівської політехніки домоглася, щоб її філію розмістити у приміщенні нової бібліотеки. Таким чином на баланс бібліотеки безкоштовно могли потрапити близько 4 000 періодичних видань, які б постійно поновлювалися. Тож 30 червня 1932 року ліве крило будинку було передано Політехніці. Тут справді було виділено приміщення на бібліотеку Федерації. Офіційну «передачу» здійснював інженер Юзеф Катц як представник Воєводського уряду, а «приймав» частину бібліотеки у користування Казимир Зіпсер – тогочасний ректор. З-поміж інших присутніми були і будівничі бібліотеки – Міхал Улям та Казимир Каменобродський.
У решті приміщень потроху проводились ремонтні роботи. З вересня 1933 року ними займалося бюро Інженера Франциска Полуднєвського (F. Południewski). Зрештою, 4 червня 1934 року будівлю бібліотеки офіційно передано керівництву Львівської політехніки. Однак до 11 серпня ще проводилися незначні дрібні роботи. В жовтні ректор Отто Надольський доручив бібліотекарю Титусу Ласкєвичу провести інвентар книг бібліотеки у зв’язку з переїздом в нову будівлю.
Будинок бібліотеки двоповерховий, прямокутний у плані, до нього примикає квадратне шестиповерхове книгосховище на півмільйона томів. Центральним об’ємом є вестибюль і хол з верхнім природним освітленням. Від них по обидва боки розміщені службові приміщення. На другий поверх ведуть широкі марші сходів, оздоблені алебастровими плитами «під мармур». Там була розташована простора світла читальна зала для студентів (площа залу становить 255 кв. м) та дві менші для професорів. Унікальність книгосховища полягає у тому, що для протипожежної безпеки у самому приміщенні та його обладнанні були використані тільки вогнетривкі матеріали: бетон, метал та скло. Тобто первісна вимога, яка ставилася ще в процесі обговорення проєкту щодо вогнетривкості була дотримана.
На фронтоні бібліотеки розміщено напис: «Ніс mortui vivunt, ет мuті loquuntur», що в перекладі означає «Тут мертві живуть, і німі промовляють». Безумовно, будинок бібліотеки є окрасою у комплексі будівель Львівської політехніки. Він має статус пам’ятки архітектури та містобудування місцевого значення.
