У Політехніці працюють над проєктом відновлення підземних переходів між навчальними корпусами

У Львівській політехніці планують ще один масштабний проєкт ― відновлення підземних переходів, які з’єднують головний корпус із 2-м і 4-м навчально-науковими корпусами, а також з комбінатом харчування.

― Колись, у 80–90-х роках минулого століття, цей перехід функціонував і мав досить презентабельний вигляд. Користуватися ним було дуже зручно і студентам, і викладачам, особливо під час негоди, в холодну пору року. Можливість дістатися до головного корпусу, їдальні, бібліотеки фактично з будь-якого корпусу академмістечка цінувалася особливо високо. На той час таких комфортних умов не мав жоден вищий навчальний заклад не тільки в Україні, а й у всьому Радянському Союзі. Та через те, що деякі ділянки під час будівництва виконали неякісно, почалося спершу замокання конструкцій, а потім і протікання. В дощову погоду на підлозі утворювалися великі калюжі, як наслідок, у переході постійно була висока вологість. Тож довелося експлуатацію переходу припинити, ― розповідає завідувач кафедри архітектурного проєктування та інженерії Інституту архітектури та дизайну доктор архітектури Ігор Гнесь. ― Та кілька років тому в Політехніці вирішили відновити ці переходи, адже це не тільки імідж університету, комфорт для студентів і викладачів, а й актуально з точки зору війни з Росією. Річ у тому, що окремі ділянки підземного переходу були запроєктовані й виконані як досить потужне укриття цивільної оборони: перехід перекритий залізобетонною плитою завтовшки 400 мм, над цією плитою ― шар ґрунту, над яким ще одна демпферна плита, яку знову накриває півметровий шар ґрунту.

Розпочали ремонтні роботи з гідроізоляції, адже, як то кажуть, вся історія будівництва ― це історія боротьби з водою. У деяких місцях розкопували перехід і виконували гідроізоляцію, а подекуди робили це зсередини, методом ін’єкцій. Сьогодні практично весь підземний перехід сухий, за винятком двох ділянок, які планують ремонтувати вже навесні.

― Керував цими роботами доцент кафедри будівельного виробництва Інституту будівництва та інженерії довкілля Богдан Назаревич. Він і запропонував нашій кафедрі долучитися до проєкту ― розробити дизайн підземного переходу. Робота видалася досить цікавою, оскільки саме проєктування інтер’єрів є однією з кількох фірмових «фішок» кафедри архітектурного проєктування та інженерії. Довелося розв’язувати кілька складних завдань. У переході є десять ділянок зі східцями. Якщо хочемо, щоб університет відповідав європейським стандартам і був інклюзивним, то повинні подбати, щоб усе наше середовище, всі корпуси і підземний перехід зокрема були пристосовані до потреб людей з інвалідністю. Тож у тих місцях треба влаштувати пандуси. Це не просто, але значно дешевше і практичніше, ніж ліфти чи підйомники. Ще одна проблема ― труби досить жахливої на вигляд теплотраси, яку проклали, коли переходом припинили користуватися. Демонтувати їх нереально, треба зберегти доступ до регулювальних механізмів і водночас знайти рішення, як перетворити цю проблему на додатковий цікавий елемент інтер’єру, ― пояснює архітектор.

У переході на поворотах є кілька великих просторів, функції яких, окрім транзиту, можна і доцільно істотно розширити.

― Наприклад, можна створити місця для відпочинку молоді, експозиційні зони, де зможемо представляти різноманітні студентські роботи, конкурсні проєкти, макети, яких в Інституті архітектури та дизайну щороку продукують дуже багато. Прикро, коли їх спочатку пакують в архів, а потім ― здають у макулатуру. А в переході вони могли б надихати студентів молодших курсів, а деякі навіть знайшли б охочих до реалізації. Крім того, є ідея встановити там торговельні точки, кавові автомати… Можна поставити кілька зручних крісел, фотелів, де студенти поміж парами зможуть посидіти, ― поділився ідеями Ігор Петрович.

Реалізацію всього проєкту здійснюватимуть за кілька етапів: спочатку проєктуватимуть і реалізовуватимуть підземний перехід загальною площею понад 1 тис. кв. м, на другому етапі розроблятимуть інтер’єри просторів під вестибюлями 2-го і 4-го навчальних корпусів, а на третьому етапі ― освоюватимуть значний, поки що не задіяний, простір підземелля, яке колись планували використовувати під стрілецький тир.

― Сумарна площа приміщень, які планують освоїти на другому і третьому етапах, значно більша від площі підземного переходу і на цей час її використовують украй неефективно. Ця територія може бути облаштована для так званих капсул індивідуальної роботи чи відпочинку або кабінетів для роботи невеликими групами ― на чотири-вісім осіб. Також можуть бути різноманітні рекреаційні зони для студентів, обладнані настільними іграми, тенісними столами, спортивними тренажерами, зручними меблями тощо. Знайдеться місце і для деяких потрібних студентам сервісів: копіювання, роздрукування, торговельні автомати, автоматизовані кафетерії, комп’ютеризовані каталоги бібліотек, медіатеки, магазини канцелярії й повсякденних дрібничок, може, навіть аптеки тощо. Щоправда, щоб реалізувати ці ідеї, вже потрібно буде продумати, як у цих просторах і приміщеннях передбачити якісну вентиляцію, обігрівання, подбати про пожежну безпеку, забезпечити охорону, ― наголосив архітектор.

Як зауважив Ігор Гнесь, запропонована концепція дизайну є недостатньою для майстрів, які втілюватимуть проєкт у життя. Тож найближчими місяцями архітектори працюватимуть над розділом робочого проєкту, в якому розроблять окремі креслення для кожного вузла, опрацюють деталі переходу: десять пандусів, фактуру і колористику стін, вирішення стелі, підлоги, сходів, художнє оформлення утилітарних елементів (теплотрас, повітропроводів, пожежних кранів, смітників тощо). Планують розробити схеми загального освітлення, декоративної підсвітки експозиції, евакуаційного освітлення на випадок знеструмлення електромережі, вказати місця розеток для підзаряджання гаджетів, живлення торговельних автоматів, ксероксів, прибиральної техніки тощо.

Крім того, розроблять інженерно-технічний розділ електропостачання та кошториси на всі види робіт.

― Важливим етапом для реалізації проєкту буде його експертиза, оголошення тендеру на виконання робіт і проведення цього тендеру. Якщо благополучно пройдемо всі ці далеко не творчі організаційні етапи тривалістю кілька місяців, фірма, яка виграє тендер, розпочне реалізацію нашого проєкту, а ми відповідно будемо здійснювати авторський нагляд, ― пояснив Ігор Петрович.