У середу, 21 березня, у головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася ініційована Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою зустріч з Уолтером Орром Скоттом, письменником та волонтером, який під час драматичних подій Революції Гідності долучився до боротьби за права українців, а від початку збройної агресії з боку росіян на Сході нашої держави безупинно допомагає українським військовим.
Трагічні та героїчні баталії, що відбуваються сьогодні на наших теренах, Скотт описує у своїй малій прозі та віршах. Ці твори він уже встиг видати у двох збірках – «Повстань, Україно» (2014) та «Історія одного солдата» (2017). Презентація цих двомовних книжок (з оригінальними англомовними текстами та перекладами українською) якраз відбулася під час розмови у стінах Політехніки.
Модерував подію Андрій Яців, заступник директора МІОКу. Він, власне, ознайомив аудиторію з біографією гостя. Пан Уолтер – відставний офіцер армії США (від 1966 до 1971 року служив санітаром у шпиталі військово-морських сил). Він оселився в Україні (у Жмеринці, що на Вінниччині) близько шести років тому. За час свого перебування тут пан Скотт сповнився неймовірно сильним співпереживанням до долі нашого народу, глибоко вивчив історію України й пізнав нашу культуру. Тож невипадково назву заходу організатори сформулювали саме так: «Емпатія – дорога до миру і любові. Уолтер Орр Скотт про Україну й українців».
Ірина Ключковська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою, покликаючись на слова світлої пам’яті Ірини Калинець, засновниці МІОКу, зауважила, що українській спільноті дуже важливо налагоджувати комунікацію не лише з нашою діаспорою, але й із тими іноземцями, які цікавляться Україною і пишуть про неї, досліджують її:
– У своїх творах Скотт глибоко занурюється у психологію та ментальність звичайного українця, особливо солдата, який повертається з фронту в мирне життя. Сьогодні важливо й те, щоб таких іноземців, які писатимуть правдиво про нашу історію і сьогодення, ставало дедалі більше.
Своїми враженнями від творчості Уолтерра Орра Скотта поділився Ігор Калинець, лауреат Шевченківської премії, поет, політв’язень, заступник директора МІОКу: «Божі діла несподівані. Мені не могло приснитися, що в Україні є письменник, який англійською мовою виповідає те, чого нас навчав Тарас Шевченко». Пан Ігор зацитував уривок з однієї з поезій гостя:
Моя Україно,
я не прийшов на світ із твого лона,
але ти пригорнула мене
до своїх грудей,
наче кровного сина.
– Це – рядки, рівні Шевченковому молитовному зверненню до України, – зазначив Ігор Калинець. – Ви, пане Уолтере, починаєте балакати з нами, українцями, крізь призму слів Тараса Шевченка. Саме Шевченко дав Вам пізнання України і підвів до сучасного розуміння стану справ на нашій землі.
Назар Данчишин, поет, літературознавець, молодший науковий співробітник МІОКу, провів паралелі між творчістю Скотта і письмом авторів «утраченого покоління», зокрема Еріха Марії Ремарка, а також розглянув її в контексті сучасної української літератури про війну на Сході, передусім порівнюючи з поезією добровольця та волонтера Бориса Гуменюка («Вірші з війни») та есеїстикою учасника війни на Донбасі Артема Чеха («Точка нуль»):
– Визначальною рисою «Історії одного солдата» Уолтера Орра Скотта є демонстрація долі звичайної людини (солдата) на тлі великих історичних подій. Тут є чудово написані новели та оповідання, де часто використано давній прийом «Deus ex machinа» (з лат. – Бог з машини), коли герої рятуються від загибелі фізичної чи моральної, по суті, за допомогою вищих сил.
Сам Уолтер Орр Скотт у своєму виступі наголосив на актуальних суспільно-політичних питаннях:
– Сьогодні є проблема № 1 і № 1. Так, для мене це дві проблеми № 1 – корупція і російська агресія. Щиро кажучи, я розчарований мовчанням інтелектуальної спільноти України. Ми чуємо кілька поодиноких голосів, але де Стуси, Марченки й Чорноволи сьогодення? Я чую лише тишу.
Патріотів України пан Уолтер назвав «насінням Землі», яке «… падає дощем із неба, скроплюючи родючі чорноземи». Письменник резюмував:
– Я не знаю, можливо, мине п’ять чи десять років… чи, може, навіть сто років віднині – та нехай ці слова промовляють нації світу: якщо хтось сумнівається, що люди бажають бути вільними… вільними від тиранії, несправедливості й гноблення; вільними, щоб стати суверенною, демократичною й успішною нацією, то нехай погляне на приклад народу України.
Літературно-мистецьку композицію на слова Уолтера Орра Скотта виконали учасники Народного театру-студії «Хочу» Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки під керівництвом Анастасії Непомнящої. Вони декламували його вірші під акомпанемент скрипки, а також представили монолог солдата з оповідання «Повернення Миколи».
«Усміхатися в Україні – це нормально»,– так каже пан Уолтер на своїй візитівці. Справді, усмішка – життєствердний знак нашої нації. Попри важкі випробування, він закликав не переставати бути оптимістами і вірити в нашу перемогу.