Коли абітурієнт вступає до університету, то перед ним відкривається нове життя та постає багато викликів. Поряд уже не буде мами або тата, це вже доросле життя, де все треба вирішувати самотужки.
Ми поспілкувалися зі студенткою Львівської політехніки Марією Яцурою, яка навчається на четвертому курсі за спеціальністю «геодезія та землеустрій», напрям — кадастр.
Наразі вона проходить навчання у Польщі за програмою Nawa. Дівчина розповіла нам про плюси і мінуси цієї програми, а також про те, як наші студенти звикають до освітнього процесу в іншій країні. Спочатку Марія не розуміла своєрідності своєї професії, проте не пожалкувала про свій вибір.
«Щиро кажучи, коли подавала документи, до кінця не розуміла всіх особливостей професії, та щаслива, що вирішила обрати саме цей напрям. До речі, хотіла б зауважити, що часто, коли кажу, на кого навчаюся, люди перепитують. Тому з усмішкою розповідаю про основи роботи», — зазначила студентка.
Марія каже, що перший курс навчання минув дуже швидко. Перші тижні були насичені й цікаві, проте COVID-19 вніс свої корективи.
«З деякими одногрупниками познайомилися вже на другому курсі. Потім — знову дистанційне навчання. Та під час онлайн-занять у другому семестрі другого курсу з’явилася можливість поїхати на практику до Варшавської політехніки. Тож я і ще шість дівчат, які навчаються за моєю спеціальністю, вирішили спробувати свої сили. Там ми познайомилися з різними людьми і здобули багато нових знань, які нам пізніше знадобились», — розповіла дівчина.
А наступного семестру Марії випала нагода вирушити до Варшави вже на навчання за програмою Nawa, і вона вирішила нею скористатися. Разом із нею поїхали однокурсниця Анастасія Цьона та ще дві студентки: Вікторія Роман і Наталія Савчук.
«Перші тижні навчання були дуже складні, моментами хотілося зібрати речі й повернутися додому. Та добре, що не зробила цього, адже познайомилася з дуже хорошими людьми, здобула великий багаж знань і досвіду, який тепер допомагає в житті. Планую найближчого року повернутися до України, працювати та поглиблювати свої знання», — додала дівчина.
Зауважимо, що програма Nawa нова та діє між Україною і Польщею близько року. Марія запевняє, що ця програма доступна, проте має деякі особливості.
«Загалом як студентка я мала право на вибір предметів для вивчення, самостійно складати собі розклад занять, що дуже зручно. Щодо виплат також не було проблем. Та за такої свободи повністю покластися можна було тільки на себе. Усі проблеми, що виникали, доводилося розв’язувати з певними труднощами. Зважаючи на те, що програма нова, думаю, університети можуть якось налагодити між собою тісніший звʼязок», — наголосила студентка.
Марія додає, що навчання у Польщі відрізняється від навчання в Україні. Вона там уже встигла повчитися в різних групах та на різних курсах.
«Загалом тут усе більш комп’ютеризоване, працюють з іншими програмами, яких в Україні ми не вивчали. Тому треба було відразу входити у процес і намагатися вивчати програми вже під час виконання проєктів (щось подібне до наших лабораторних). Мабуть, у цьому й була найбільша проблема. Хочу подякувати викладачеві Романові Курильціву за те, що допоміг мені впоратися з проблемними ситуаціями у програмах», — зауважила дівчина.
За її словами, українські студенти добре засвоюють польську освітню програму, проте одним із важливих чинників було знання мови.
«Якщо на деяких предметах я розуміла 90 відсотків викладу, то на інших і половини слів могла не знати. Тому для такого навчання дуже важливо мати рівень В1 польської чи англійської (якщо вивчаєш англомовні предмети). Також свій перший письмовий іспит у житті я писала в Польщі. Було дуже незвично після двох з половиною років дистанційного навчання ходити в університет на пари, бачити всіх одногрупників, спілкуватися з викладачами», — поділилася Марія.
Виникали в дівчини й інші проблеми.
«У перші дні навчання деякі викладачі не сподівалися побачити нових студентів у вже сформованих групах, і, мʼяко кажучи, не всі були раді такому поповненню. Створення будь-яких документів повністю було на нашій відповідальності, що дуже все ускладнювало. Не можу точно визначити рівень мобільності. Звісно, програма цікава, але явно потрібен якийсь кращий зв’язок з українським і польським представниками, бо всі організаційні питання доводилося вирішувати особисто. Але це досвід. Тож тепер я вже маю більше навичок, які допомагають мені навіть у повсякденному житті», — підсумувала студентка.
