У Політехніці впродовж двох тижнів можна було насолоджуватися різними інтерпретаціями Кобзаревого слова. До ряду традиційних заходів – студентського конкурсу на краще читання його творів та урочистого літературно-мистецького вечора – додалися й різноманітні акції і флеш-моби, які організовували студенти разом із викладачами.
Шевченкове слово – в інститутах
Інститутські акції, приурочені до Шевченківських днів, ще 1 березня розпочали в ІХХТ. Студенти та викладачі читали поезії Кобзаря, а кращі декламатори взяли участь у загальноуніверситетських Шевченківських читаннях. Кобзареве слово звучало й на кафедрі міжнародних відносин та політології ІГСН.
Тридцятихвилинний флеш-моб на великій перерві 9 березня провели студенти ІБІД. Молодь декламувала вірші, а тріо гітаристів виконувало пісні на слова Шевченка у сучасних музичних обробках. Окрасою виступу стали стінгазети, які були своєрідним настроєвим тлом.
Другий рік поспіль театралізовані дійства 10 березня провели активісти профбюро ІТРЕ. Цьогоріч особливістю їхнього заходу стало виконання пісень під акомпанемент бандури, а також активна участь викладачів – вони читали поетичні твори.
У вінок Кобзареві
Понад чверть століття в нашому університеті з року в рік студенти долучаються до конкурсу читців Шевченкових творів. Цьогоріч конкурс «У вінок Кобзареві» зібрав більше тридцяти декламаторів із різних інститутів та коледжів Політехніки.
Студенти здебільшого обрали патріотичні твори, хоч було чимало й ліричних віршів. До конкурсу студенти підготувалися досить ретельно, більшість старалася оригінально інтерпретувати твори Шевченка, акцентуючи на актуальній для сьогодення тематиці, а також підсилювали настрій відповідним звучанням. Слухати їхні виступи було справді цікаво.
Як і завжди, активними були учасники Народного театру-студії «Хочу». Журі їх оцінювало прискіпливіше, адже ці студенти – по-своєму професіонали в акторському плані. З-поміж десяти учасників обрали трьох переможців. Отож серед «хочистів» перше місце здобула Марта Ратушна, другим став Євген Кисель (ІБІД), третьою – Поліна Дрогуль (ІГСН). Ці студенти своєю майстерністю виборюють призові місця вже кілька років поспіль.
Нагороди від Колегії та профкому студентів та аспірантів Львівської політехніки отримали: Наталія Антохів (ІГДГ) – перше місце; Максим Кметь (ІНЕМ) став другим у цій категорії, а третє місце розділили Олександр Малиновський і Анастасія Сороката (ІНЕМ).
Окремо переможців обрала й «Просвіта». Спеціальну премію від осередку Товариства ІНЕМ отримала Інна Скічко (ІНЕМ) – призове місце дівчина здобуває вже другий рік поспіль. Та її декламація поеми «Сон» справді вражала. Першість також здобула студентка ІХХТ Тетяна Сав’як. Друге та третє місце посіли студентки ІНПП – Вікторія Мельник і Наталія Дмитренко.
Заохочувальні призи (книги) за авторські твори отримає студентка ІНПП Уляна Шимків – дівчина зачитала вірш, автор якого захотів залишитися анонімом. За власний твір, присвячений Шевченкові, Небесній сотні та актуальним подіям в нашій державі, приз також одержить Віталій Гарга (ІНЕМ).
Традиційно заохочувальні призи (квитки в театри Львова) за звучання громадянсько-патріотичної тематики від редакції тижневика «Аудиторія» отримали: Вікторія Мельник (ІНПП), Тетяна Сав’як (ІХХТ), Ігор Ступір (ІБІД), Максим Кметь (ІНЕМ), Інна Скічко (ІНЕМ), Мар’яна Пецольд і Наталя Гнатів (студентки Технологічного коледжу).
Речник волі України
Літературно-мистецький вечір «Шевченко – речник волі України» (відбувся 10 березня) зібрав повну залу глядачів. Програма урочистого заходу захоплювала різноманіттям. Основною ідеєю став патріотизм у творах Шевченка, який екстраполюється на сьогодення. Режисер і постановник урочистого заходу – заслужений працівник культури України Степан Шалата.
Відкрила вечір словом про Шевченка «Від Кобзаря до поета нації» голова Товариства «Просвіта» Політехніки професор Христина Бурштинська.
Музична частина свята розпочалася із Шевченкового «Заповіту» у виконанні Народної хорової капели студентів «Гудеамус» (диригент – Юлія Дума). Молодь виконала ще кілька творів Кобзаря.
Інсценізація поеми «Катерина» Народного театру-студії «Хочу», яка розпочиналася виконанням народної пісні «Ой, там на горі», стала дещо іншим, осучасненим варіантом вже звичної вистави. Цікаво доповнила свій виступ головна героїня – Катерина (Ольга Шмакова) – давньою піснею «Ягудки».
Чи не найбільший фурор викликала хореографічна композиція Народного ансамблю «Вірність» (балетмейстер – Анатолій Фолюш) і виступ молодого бандуриста із Народного ансамблю «Заспів» Максима Бучака.
Вперше на сцені Політехніки прозвучала кантата «Чернець». Композицію створив львівський композитор Мирослав Волинський спеціально для Народного чоловічого хору «Орфей» (художній керівник – Володимир Вівчарик). Солували – Руслан Скоролітній та Ігор Міхневич.
У сучасному звучанні твір Шевченка «Все упованіє моє…» на музику Лесі Тельнюк виконало тріо дівчат із Ансамблю естрадної пісні «Сузір’я». В повному складі колектив заспівав «Шлях до Тараса».
Пісенні твори також виконали Народний камерний вокальний ансамбль «Аколада» (керівник – Володимир Савицький), Народний ансамбль бандуристок «Заспів» (керівник та головний диригент – Христина Залуцька) та тріо бандуристок у складі працівників Народного дому «Просвіта» (Христина Залуцька, Наталія Захарчин, Марія Яськів).
Музичні композиції «Нащо мені чорні брови» (соло – Людмила Стецька) та «Прелюд пам’яті Шевченка» прозвучали у виконанні Народного камерного оркестру «Поліфонія» (головний диригент – Роман Кресленко). Увертюру до опери «Тарас Бульба» виконав Народний симфонічний оркестр (головний диригент – Ярослав Горбаль, диригував Р. Кресленко).
Завершився вечір виконанням симфонічної поеми-фантазії «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні двох хорів – «Орфей», «Гаудеамус» та симфонічного оркестру.
Шевченко у мистецтві
Національний музей у Львові імені Андрея Шептицього представив виставку Шевченкіани, що продовжує традицію щорічних Шевченківських виставок, започаткованих Національним музеєм у Львові 1914 року.
Впродовж столітньої діяльності Національний музей у Львові зібрав одну із найбагатших сьогодні збірок Шевченкіани – понад 400 творів живопису, скульптури та графіки. Цьогоріч представили альбом-каталог творів мистецької довоєнної Шевченкіани (автор-упорядник – завідувач відділу українського мистецтва ХІХ – початку ХХ ст. Оксана Жеплинська). Цей каталог охоплює межі 1829 – 1940 років: перший твір – рисунок Тараса Шевченка «Се мій батько» (1829 – 1831 рр.) – посів центральне місце на виставці, а останнім з довоєнної Шевченкіани вважають малярське полотно Осипа Куриласа «Шевченко на засланні» (1940 р.).
Унікальними творами, які можна оглянути в музеї, є також «Автопортрет», офорти «Притча про виноградаря» та «Вірсавія». До оригінальних та раритетних Шевченкових пам’яток у музейній збірці належать також посмертна маска поета і його ручка з пером. Цінним надбанням музею є й твір Броніслава Залєського, що у дзеркальному зображенні повторює автопортрет Т. Шевченка з часу геологічної експедиції у горах Кара-Тау.
Поряд з оригінальними роботами Кобзаря на виставці представлена довоєнна образотворча Шевченкіана відомих і невідомих українських художників: Івана Труша, Олени Кульчицької, Юліана Панькевича та ін.
11 березня у Львівському палаці мистецтв та Народному музеї Тараса Шевченка експонуються одразу три виставки.
У рамках мистецького проекту «ТШ: СловОбраз» молоді художники Оля Кравченко, Остап Лозинський, Уляна Нищук-Борисяк, Данило Мовчан, Ярослава Ткачук, Сергій Горобець представили власне бачення Шевченка, який після Революції Гідності від офіціозного штампу на чорних від диму і горя Інститутській і Грушевського став більш близьким, живим – Шевченко в балаклаві та зі шинами, а за кілька місяців «одягнув» камуфляж і пішов в АТО.
Відомий львівський фотохудожник Йосип Марухняк представив сорок п’ять світлин, які ілюструють Шевченкіану львівських митців: художників, скульпторів, акторів, а також науковців, колекціонерів і різних людей, які звертаються до невмирущого образу Кобзаря.
Виставку «Слово і образ. Шрифтовий плакат студентів Української академії друкарства» створили юні художники. Нове покоління, позбавлене тоталітарних комплексів минулого, має оригінальне трактування світу. У серцях молодих пульсує нескорений дух Шевченка, він закликає до боротьби і додає впевненості у перемозі.
