Про Новий Львів і про архітектуру в Новому Львові немає багато інформації. Яким чином там постали такі «бездетальні» споруди, чому вони мають саме такий вид, хто насправді придумав «хрущовки» та чому їх називають словом «модернізм»? На ці запитання в рамках Днів модернізму спробувала дати відповідь викладач Національного університету «Львівська політехніка» Юлія Богданова.
Яким чином появився Новий Львів
Модернізм архітектури у Львові почався за часів Австро-Угорської імперії. Спершу зруйнували оборонні мури. Замість них заклали міські бульвари. Річку Полтву закрили в бетонний колектор. Розпочалась активна забудова. В ті часи проводять конкурси та будують чимало громадських будівель, які пізніше стають окрасою міста.
Після побудови двох залізничних вокзалів з 1861 року створюють нову ділянку Львова на заході від центральної частини – її називають Новий світ. Це продукт тодішньої епохи, завданням якому була побудова якісного житла.
У Новому світі побудована Львівська Політехніка, той же Залізничний вокзал, міський театр, Галицький сейм. Тоді для розвитку Львова виділялися великі кошти. Усі об’єкти, звісно, побудовані у стилі історизму і таким чином створюють ансамбль того періоду.
У 1919–1939 рр. Львів був частиною Польщі. На відміну від часів Австро-Угорської імперії, коли місто було столицею королівства, місто стало столицею воєводства (щось на кшталт області). Після того фінансування набагато зменшилось.
Проблема ще була в тому, що Львів так і не вступив до Центрального промислового округу – це було як сьогодні вступити до ЄС. Для вступу давали певні завдання. Але цим почали займатися десь з 1937-го, через що просто не вистачило часу. Відповідно Львів не отримував з центру коштів на розвиток промисловості. Тому вся розбудова існувала на місцевих бюджетах.
Була навіть ситуація з Львівською Політехнікою, коли механічним факультетам університету катастрофічно не вистачало місця. Спроектували великий корпус і попросили на нього фінансування з бюджету, але грошей так і не отримали.
В ті часи сильно зросла кількість мешканців міста. Почало бракувати житла. Є такі слова Ле Корбюзьє: «Якщо не дати людям житло і роботу, то вони розпочнуть революцію». Тому розпочалась активна житлова забудова.
У 1926 році на верхній терасі Стрийського парку проходила регулярна виставка Східні Торги. На її базі того року провели Загальнопольську будівельну виставку, гаслом якої було: «Дешеве та гігієнічне житло». Правда, питання гігієни з часом відійшло на другий план.
Була тенденція будувати максимально функціональні будинки з мінімальною площею. Новий Львів розділили на ділянки по 7 соток, які відвели для житлових будівель. Замість багатьох маленьких приміщень робили одне велике, яке служило одночасно кухнею, їдальнею та вітальнею. Розділятися все це мало би спеціальними рухомими перегородками, проте на практиці таких перегородок фактично ніде не було. Тепер ми думаємо, що таке рішення є щось придумане нещодавно.
Будувалися такі будівлі завдяки соціальним програмам, за якими виділяли кредити.